У 2004 році у Сьєрра-Леоне, згодом у Ліберію, Кот-д’Івуар, Конго. У 2014-му — в АТО

Усі, кого ми запитували про старшого авіаційного бортового техніка-інструктора ескадрильї капітана Олександра Чернихевича, казали, що це людина дуже веселої вдачі та всім серцем закохана у свого металевого птаха. Власне біля нього й відбулося наше знайомство. Олександр Володимирович якраз готував гвинтокрил до виконання чергового завдання.

— Першим механізмом у дитинстві, який я розібрав, був будильник, — сміючись, пригадав капітан Олександр Чернихевич. — Я вирішив його змастити олією. Він попрацював ще кілька днів і зупинився: олія була зайвою. Після цього тато був змушений купувати нового будильника.

Батько Олександра був військовим. Свого часу служив у залізничних військах, а тепер — у відставці. Та все одно він залишається беззаперечним авторитетом для героя нашої розповіді. Тож коли постало питання польоту в першу миротворчу місію, батько схвалив рішення свого сина.

— Вона відбулася 2004 року в Сьєрра-Леоне, — розповів Олександр. — Потім Ліберія, Кот-д’Івуар, Конго. Загалом я пройшов шість миротворчих місій. У родині до моїх відряджень ставляться з розумінням. Я ж військовий і виконую наказ.

— На Схід України вирушив 7 березня 2014 року, коли ще не було оголошено АТО, а зараз уже точно й не скажу, скільки разів я виконував завдання на Донбасі.

На традиційне питання, чи змінилось би його життя, якби була змога повернутися в минуле й зробити інший вибір, він відповів:

— Якби повернувся у випускний клас школи, коли вибирав свою майбутню професію, то все одно вибрав би професію авіаційного техніка, — це саме моє.

День миротворця він зустрічає в доброму настрої, святковому. Але технік завжди має роботу. А те, що був у миротворчих місіях, його радує, адже служить не даремно і користь приносить не тільки родині, а й багатьом людям і Вітчизні.

— Значення імені Олександр — захисник, — каже капітан Чернихевич. — Тобто той, хто захищає й приносить мир. Так мене назвали мої батьки, і я надзвичайно пишаюсь тим, що я — миротворець.

Вадим Бакай, Тарас Грень, «Народна армія»

Міністерство оборони України