«Архіви люблять... тишу»

У Галузевому державному архіві Міністерства оборони України зберігаються відомості як про героїв Крут, так і про учасників АТО.

З початку 2017 року відвідувачам було надано 17 965 архівних довідок.

Архівна довідка є вагомим чинником у будь-якій суперечці, зокрема й коли йдеться про соціальний захист людей. Тут багато залежить від працівників архівних установ, які 24 грудня відзначать своє професійне свято. Вагомі доробки мають співробітники Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Двічі на тиждень — у понеділок і середу — вони відкривають двері для прийому запитів (заяв) громадян. Відповідні довідки їм надають на підставі архівних документів.

Як повідомила заступник директора архіву Марина Мідцева, станом на 1 грудня 2017 року тут налічується 5358 фондів, які містять 678 293 одиниці зберігання. У столичній установі, а також територіальних архівних відділах Галузевого державного архіву військового відомства у Львові та Одесі є документи установ, організацій, військових частин за період від початку ХІХ століття і по сьогодні. Привернемо увагу до тих документів, які й дотепер цікавлять відвідувачів архіву. Так, для тих, хто виконував військовий обов’язок у гарячих точках, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повідомляємо, що вони можуть отримати свідчення про це, зокрема, у столичному архіві. У Львівській філії також частково є фонди матеріалів про участь військовослужбовців під час подій у 1956–1957 роках в Угорщині, Чехословаччині 1968 року. У фондах архівної установи зберігаються документи про участь людей у погонах у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Широко представлені архіви з військових питань, що охоплюють період від проголошення незалежності України до сьогодення. Це документи Міністерства оборони, Генерального штабу ЗС України, органів військового управління, військових частин, навчальних закладів, установ та організацій. Зберігаються відомості про участь українських військовослужбовців у миротворчих місіях тощо.

Про те, наскільки нині затребувані такі документи, свідчить статистика. З початку 2017 року відвідувачам було надано 17 965 архівних довідок. Переважна більшість їх стосувалася відомостей про грошове забезпечення, участь наших громадян у антитерористичній операції, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З початку 2015 року працівники архіву приступили до створення фондів про участь військовослужбовців у війні на Сході України. Про трудомісткість роботи свідчить такий приклад. З району проведення АТО матеріали надходили, як кажуть архівісти, у розсип. Отже, потрібно було розсортувати їх за тематикою і сформувати відповідні фонди. На цей час у них уже зберігається 33961 архівна справа. Було відкрито фонд під назвою «Штаб антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей». У архіві зберігаються кольорові плакати та портрети учасників АТО — Героїв України та тих, кому таке звання присвоїли посмертно.

Робота з прийому документів від військових частин, що брали участь у АТО, триває. Переконався у цьому, коли відвідав приміщення, де працюють архівісти, які займаються цією справою. Тут я побачив учасника АТО Андрія Троценка. Поцікавився в офіцера, що його сюди привело. «Здаю документи про перебування особового складу моєї військової частини у районі проведення АТО. За допомогою співробітників відділу вже опанував цю справу. Добре розумію її важливість. Знаю багатьох побратимів, які завдяки наданим довідкам отримали статус учасника бойових дій», — розповів офіцер.

Спілкуючись із працівниками установи, неодноразово чув від них такі слова: «Архіви люблять тишу». Їхнє значення зрозумів, коли побував у приміщенні, де працюють фахівці відділу реставраційних та палітурних робіт. Його керівник Тетяна Вознюк пояснила: «Деяким документам — понад сто років. Звісно, на них і дихати треба обережно. Адже час не щадить їх. Тому вони підпадають під класифікацію № 1 і потребують особливого ставлення щодо відновлення. У середньому за місяць ми реставруємо по сто одиниць таких зберігань і в такий спосіб продовжуємо їхнє життя». Коли я спостерігав за роботою архівістів, мимоволі пригадав одного мудреця, який казав: «Де жіноцтво, там панують ніжність, терпіння, особливо тонке ставлення до справи». Гадаю, що це можна сказати і про працівниць відділу, які зберігають архівну пам’ять про історію та її творців. Коли виходив з архіву, то у приміщенні, де приймають заявки від відвідувачів, звернув увагу на стенди, де були розміщені відреставровані документи столітньої давнини — про учасників українського визвольного руху. Подумав, що вони живуть у нашій пам’яті завдяки праці майже 100 працівників, які наближають нас на відстань серця до тих героїв і теперішніх захисників Україні.

Володимир Чікалін, «Народна армія»

Міністерство оборони України