Стаття Посла України М.Ф.Бродовича "Візит “ввічливих чоловічків” з Російської армії до палацу Стожіце"

18 вересня ц.р. в провідному словенському друкованому виданні «Dnevnik» опублікована стаття Посла України в Республіці Словенія М.Ф.Бродовича «Візит “ввічливих чоловічків” з Російської армії до палацу Стожіце»/ «Obisk "vljudnih mo" iz Ruske vojske v dvorani Stoice».

В статті викладені основні сигнали щодо негативного резонансу, який спровокують гастролі ансамблю пісні і танцю російської армії ім. О.В.Александрова.

 Візит “ввічливих чоловічків” з Російської армії до палацу Стожіце

 Любляна рясніє оголошеннями та бігбордами щодо запланованого на 15 листопада 2017 року в палаці спорту Стожіце виступу ансамблю пісні і танцю Російської армії ім. О.В.Александрова. Центр слов’янських культур активно поширює інформацію щодо цієї події, зазначаючи, що «всесвітньо відомий російський військовий ансамбль є символом російської культури». Не маю наміру дискутувати щодо виконавської майстерності виконавців ансамблю, зараз мова не про це. Проте, сама ідея організації балканського турне російського військового ансамблю, який Вінстон Черчіль свого часу влучно назвав «російською співаючою зброєю», пахне, як відверта політична провокація.  

Ще в часи Радянського Союзу культура та мистецтво активно використовувалася для політичних та ідеологічних цілей, а першість у цьому тримав балет “Большого театра”, який віртуозним танцем намагався усьому світові хоч якось прикрасити неприглядну картину радянського режиму. Цю традицію продовжує і путінська Росія, особливо, коли вона опинилася в “м’якій” міжнародній ізоляції. При цьому, Москва вдало використовує принципово різне уявлення про мистецтво у демократичному та авторитарному світі. Захід вірить, що мистецтво вільне від політики і що воно сприяє взаєморозумінню між сторонами, навіть коли вони перебувають у конфронтації. Кремль, у свою чергу, продовжує розглядати мистецтво як засіб впливу та пропаганди, і це так, хоча б тому, що у тоталітарних режимах ніщо не може існувати без ідеологічно-політичної складової.

Повністю усвідомлюючи присутність цієї ідеологічно-політичної складової практично в усьому, що подається російською стороною, я б, все-таки, ніколи не виступав проти турне російського балету, опери чи фольклорного колективу, оскільки впевнений, що, незважаючи на розрахунки догматиків, мистецтво у такому випадку все ж перемагає політику. Проте виступ ансамблю у військовій формі з погонами це дещо зовсім інше. Його ніяк не вдасться відділити не тільки від політики його держави, але й від діяльності армії, складовою частиною якої він є. А гріхи російської армії надзвичайно тяжкі. Вона є безпосереднім виконавцем російської окупації українського Криму та військової агресії на Донбасі. Агресію Росії проти України засудила міжнародна спільнота, засудили ЄС та НАТО, засудила і Словенія, але…

Якщо хтось думає, що озброєне військо це одне, а військовий хор це інше, той дуже помиляється! Уже 19 та 20 березня 2014 року, тобто наступного дня після незаконного приєднання Криму до Росії, ансамбль російської армії ім. О.Александрова дав концерти на центральних площах двох головних кримських міст Сімферополя та Севастополя. “Дорогі кримчани, росіяни, земляки! Поздоровляю вас з поверненням додому, на батьківщину, в Росію”, - розпочав програму ведучий концерту в урочистій військовій формі. Отже, колектив ім. О.Александрова як військовий підрозділ є безпосереднім учасником окупації Криму!

Крім того, на початку травня 2014 року колектив ім. О.Александрова презентував пісню власного виробництва “Вежливие люди”, яка в Росії стала гімном на честь завоювання Криму (нагадаємо, що “ввічливими або зеленими чоловічками” іронічно називали російських військовослужбовців без розпізнавальних ознак на уніформі, які, вдаючи “місцеву самооборону”, здійснювали окупацію Криму).

Якщо хтось все ще думає, що Крим це двостороння проблема між Москвою та Києвом, а всі інші спокійно можуть насолоджуватися співом російського війська, той знову впадає в оману. Росія веде гібридну війну не тільки проти України, але й проти ЄС, НАТО, США, і дякувати Богу, що Захід нарешті це усвідомив. У цій війні Кремль використовує не тільки нахабну пропаганду, підкуп політиків та ЗМІ, кібернетичні диверсії та втручання у вибори. Наприкінці минулого року “ввічливі чоловічки”, керовані з Москви, мало не здійснили державний переворот у сусідній Чорногорії, яка насмілилася приєднатися до НАТО. Сценарій того гібридного “повстання народу” аж ніяк не був “ввічливим”, а навпаки – він передбачав численні людські жертви.

Якщо хтось все ж сподівається, що на Словенію, як провідну країну ЄС та НАТО у Західних Балканах, не поширюються гібридні російські плани, той знову помиляється. Нещодавно, 4 вересня ц.р. заступник міністра закордонних справ Росії А. Мєшков, беручи участь у спеціальній панелі «A new vision for a new reality» (Нове бачення для нової реальності) Стратегічного форуму в Бледі, заявив, що Росія має свої конкретні інтереси на Балканах. Важко з цим не погодитися, згадавши лише минулорічний візит Путіна з метою вшанування біля т.зв Руської каплиці пам’яті військовополонених, загиблих в 1916 році на перевалі Вршіч, яких він назвав тільки «руськими», незважаючи на той факт, що в складі царської армії було багато представників різних народів, особливо українців. В такий спосіб російська сторона намагається «приватизувати» пам'ять про загиблих військовополонених, зробивши їх частиною т.зв «русского мира».     

Отже, ансамбль ім. О.Александрова важко назвати посланником дружньої армії. Організатори концерту зі словенської сторони, можливо з найкращими задумами, але все ж піддалися на грубу політичну провокацію, оскільки, запрошення ансамблю О. Александрова та організація його виступу в Словенії фактично є пасивним визнанням окупації Криму, пасивним визнанням російської агресії проти України, пасивним визнанням грубого порушення міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності сусідньої держави. В такий спосіб російська сторона досягає своєї головної мети – створює враження, що Словенія не вважає Росію та російську армію агресором, а може й навіть їм симпатизує, як результат, заплямувавши репутацію Словенії як країни – члена ЄС та НАТО.

 Будьмо відверті. Ансамбль російської армії ім. О.Александрова як активний та безпосередній учасник окупації Криму, тобто як співучасник міжнародного злочину повинен був би підпадати під санкції ЄС та НАТО, але замість цього він домовляється про турне по Балканах. Хотів би вірити, що ця помилка буде виправлена.

 Посол України в Республіці Словенія

Михайло Бродович

МЗС України