Відродження військового альпінізму в Україні — військові інструктори підкорили Говерлу та Петрос

Нещодавно із військовослужбовцями ЗС України було проведено тактико-спеціальні заняття та навчально-тренувальні збори, під час яких група військових інструкторів здійснила зимові сходження на дві найвищі вершини нашої країни, які знаходяться в Карпатських горах. Це гора Говерла висотою 2061 метр та гора Петрос висотою 2020 метрів. В експедиції взяли участь військовослужбовці 49 окремого навчального розвідувального батальйону 184 Навчального центру Національної академії Сухопутних військ та 199 навчального центру ВДВ ЗС України.

Захід відбувся за активної підтримки Львівської обласної федерації альпінізму та скелелазіння України, а технічну допомогу у вигляді засобів зв’язку для експедиції надали українські провідні компанії.

Очолили експедицію досвідчений інструктор з альпінізму та скелелазіння Іван Бандрівський та викладач кафедри тактико-спеціальних дисциплін Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного Микола Шевяков, за плечима яких вже чимало сходжень на найвищі вершини Європи та Азії, в тому числі на Меттерхорн та Ельбрус.

Слід наголосити, що ця експедиція також стала одним із етапів курсу підготовки військових інструкторів перед отриманням ними спортивного розряду «Альпініст України» та нагородження відповідним нагрудним знаком.

Варто зазначити, що військова служба в гірськострілецьких підрозділах в усіх країнах світу вважається однією із найважчих і складних і прирівнюється зі службою в підрозділах сил спеціальних операцій та інших елітних частинах. Бійцям гірських підрозділів приходиться виконувати бойові завдання у найнесприятливих для цього умовах: навантаження на межі людських можливостей при пересуванні крутим гірським рельєфом у повному бойовому спорядженні; довгі проливні дощі та грози, урагани, селеві потоки, зсуви ґрунтів та каменепади в теплу пору року; часті снігопади, снігові бурі зі штормовим вітром та обледенінням схилів, одягу та спорядження, снігові лавини взимку; різкі перепади температури від плюсових до міцних морозів, недостача кисню на висоті. Клімат взимку в горах можна порівняти з кліматом в Арктиці, на крайній півночі. До цього додається повна автономність дій, адже забезпечити підтримку й постачання таких підрозділів досить складно, а при критичних погодних умовах — неможливо. Тому гірські стрільці під час бойових дій у горах мають покладатися лише на себе та на своїх товаришів по підрозділу, що забезпечується досить високим рівнем морально-психологічної, фізичної й тактико-спеціальної підготовки.

Під час першого дня було здійснено 20 км марш по гірсько-лісовій місцевості, під час якого військові відпрацьовували прийоми пересування в складі підрозділу на складному гірському рельєфі. Також відпрацювали прийоми пересування та самострахування на снігових схилах.

Наступного дня група військових інструкторів здійснила сходження на вершину гори Петрос. Під час зходження на воїнів чекало справжнє випробування — відносно спокійна погода в лісовій зоні на підході до гори змінилася на хмарну та шквальний штормовий вітер. З кожним кроком до вершини вітер дужчав, «бив по обличчю» мілким снігом та загрожував зривом донизу.

Та попри це, українські воїни продовжували свій шлях на гору й досягли вершини. Величний Петрос влаштував серйозний екзамен для наших військових, щоб вони на власному досвіді відчули усю складність військових дій у горах. На зворотньому шляху військовослужбовці відпрацювали прийоми руху на крутих снігових схилах у зв’язках за допомогою організації станцій на льодорубах.

На третій день почалося сходження на найвищу гору Українських Карпат — Говерлу. Говерла зустріла військових чудовою погодою, яскравим сонцем та відносно спокійним вітром. Та коли група військових інструкторів досягла вершини, то Говерла показала дивовижні мальовничі краєвиди навколишніх гірських масивів, як українських, так і румунських. Після короткого біваку між великою та малою Говерлою група пішла на спуск до базового табору. Кожен військовий був сповнений незабутніх яскравих вражень, які йому подарували Українські Карпати. І коли ввечері, прийшов час повертатись у зворотню дорогу, у військових було відчуття туги за горами та бажання залишитись хоча б ще на день. І напевно хтось із цих хлопців знову повернеться в гори, а хтось, можливо, і пов’яже з ними своє життя — стане військовим альпіністом — гірським стрільцем чи продовжить заняття зі спортивного альпінізму.

На цьому курс підготовки не завершується, адже у військовослужбовців попереду блок теоретичних занять. Відпрацювання практичних занять відбудеться на скельному рельєфі, що в одному зі скельних районів Карпат. По завершенню всіх етапів підготовки, іспит та присвоєння спортивного розряду «Альпініст України».

Олекса Древля, автор фото Іван Бандрівський

Міністерство оборони України