Аптекарі просять уряд послабити регулювання націнок на час війни

Аптеки та дистриб'ютори сьогодні виконують значно ширшу функцію, ніж просто продаж ліків. Вони забезпечують доступ населення до фармацевтичної допомоги, беруть участь у програмі реімбурсації «Доступні ліки», підтримують лікування пацієнтів із хронічними захворюваннями. У прифронтових, деокупованих та віддалених громадах аптеки нерідко залишаються найдоступнішою ланкою системи охорони здоров'я.

Водночас фінансова стійкість аптечного сектору погіршується. Чинне регулювання торговельних націнок впливає не лише на препарати, що відпускаються за програмою «Доступні ліки», а й на весь обсяг реалізації відповідних лікарських засобів. Аптеки несуть додаткові воєнні витрати: на захист об'єктів, резервне електропостачання, охорону, страхування, створення запасів препаратів, альтернативні складські потужності та логістику.

Затримки з оплатою за програмою «Доступні ліки», на думку фармацевтичної палати, фактично змушують аптеки кредитувати систему охорони здоров'я власними обіговими коштами. Це обмежує їх можливості підтримувати товарні запаси, інвестувати в розвиток та забезпечувати належний рівень оплати праці фармацевтів.

ГО «ВФП» просить доручити МОЗ за участю Мінфіну, НСЗУ, Мінекономіки та представників фармацевтичної спільноти опрацювати питання тимчасового, на період воєнного стану, призупинення окремих положень постанови КМУ № 168 щодо регулювання націнок лише для ліків, які не підлягають реімбурсації, не закуповуються за бюджетні кошти і не належать до соціально необхідних категорій. Також пропонується забезпечити своєчасне фінансування розрахунків з аптеками за «Доступні ліки» та провести комплексну оцінку впливу регулювання націнок на фінансову стійкість аптек, доступність ліків, розвиток мобільних аптечних пунктів та кадрове забезпечення.

У палаті наголошують: не йдеться про скасування регулювання для бюджетних препаратів чи тих, що відпускаються за реімбурсацією. Мова лише про адаптацію механізмів щодо інших категорій ліків, щоб зберегти аптечну інфраструктуру, кадровий потенціал і безперервне забезпечення населення ліками, не втрачаючи соціальних гарантій для пацієнтів.