Чому дешева енергія дорого обходиться: пояснення експерта

Уявлення, що країна-видобувач має продавати нафту чи газ своїм громадянам за копійки, — небезпечна ілюзія. Яскравий приклад — Іран, де десятиліттями тримали майже нульові ціни на пальне. Результат: споживання сягнуло критичних обсягів, розквіт контрабанди до сусідніх країн, а держава втратила експортні прибутки. Коли 85–90% електроенергії виробляють з нафти й газу, брак коштів на підтримку інфраструктури обертається зимовими блекаутами та порожніми АЗС. Схожу картину можна спостерігати й у Венесуелі.

Вартість пального на українських АЗС — це три приблизно рівні складові: сировина (33%), переробка з логістикою (33%) та податки (33%). Останні — головний важіль держави. Під час паливних криз європейці знижували податки. У Польщі виникали скандали, коли люди порівнювали внутрішні ціни з вартістю нафтопродуктів, які PKN Orlen експортував в Україну. Пояснення просте: міждержавна торгівля не обкладається роздрібними акцизами та ПДВ, на відміну від покупок у власній країні.

Світовий ринок нафти вже давно не визначається лише собівартістю видобутку. Навіть США не диктують ціни директивно — лише стимулюють відновлювану енергетику чи обмежують нові свердловини. Нині головний рушій — геополітика та інформаційні приводи. Загострення біля Ормузької протоки, через яку проходить 20% світової нафти, миттєво розгойдує котирування: ціни стрибали від $60 до $126 за барель. Трейдери на кшталт Glencore за пів року заробили на такій волатильності понад $3 млрд.

В Україні популісти часто закликають продавати електроенергію за «собівартістю» атомної генерації. Але населення й так платить 4,32 грн за кВт·год, тоді як для бізнесу такий підхід позбавив би «Енергоатом» ресурсів на ремонт радянських блоків 1970–1980-х років, які вже на межі експлуатаційних строків. Без прибутку неможливо залучати кредити на нове будівництво, а адміністративний розподіл за талонами відкриває простір для корупції.

Ціни на енергію залежать також від пікового попиту та клімату. Через понад 7 ГВт сонячних станцій удень в Україні буває профіцит, а ввечері — дефіцит. У Європі, де тарифи рахуються що 15 хвилин, спека змушує АЕС Франції та Румунії знижувати потужність через перегрів річок, розганяючи вартість у пікові години в рази. Світовий ринок давно перейшов від довгострокових контрактів до спотової торгівлі, де головний товар — не сам ресурс, а оцінка ризиків та інформприводи.