Як Україна не стала «відновленою»: історія одного слова в Актові незалежності

Коли 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалювала Акт незалежності, у проєкті документа спершу стояло «Акт відновлення державної незалежності». Але в підсумковому тексті слово «відновлення» замінили на «проголошення». Як пояснив ексдепутат Ярослав Кендзьор, проти першого варіанту жорстко виступала прокомуністична «Група 239».

«Комуністам потрібно було, щоб було написано саме Акт проголошення незалежності, а не відновлення. Щоб показати історичну тяглість із Радянською Україною. Без жодної прив’язки до Української Народної Республіки, Козацької держави, а тим паче до Київської Русі», — зазначив політик.

Для порівняння: балтійські країни після розпаду СРСР ухвалили саме акти відновлення незалежності. Україні ж, за словами Кендзьора, тоді такий варіант не вдався.

Окремо рухівець пригадав і власну пригоду 16 липня 1990 року. Того дня, коли голосували за Декларацію про державний суверенітет, він не зміг віддати голос: у буфеті біля готелю «Україна» в нього вкрали барсетку з документами та карткою для голосування. Політик просив голову Верховної Ради Івана Плюща зарахувати його голос заднім числом, але марно.

У подібній ситуації опинилися ще 19 парламентарів — хтось втратив картку, хтось лежав у лікарні. Їхні письмові звернення також не задовольнили. Попри це, 1 грудня 1991 року українці на референдумі підтвердили Акт: 90,32% учасників, а це понад 28,8 мільйона громадян, висловилися за незалежність.