Депутатка з Добропілля без засідань: «Відчуваю, що продовжую за щось відповідати»

Добропільська міськрада на Донеччині де-факто не ухвалює рішень: повнота влади на місцях тепер у військової адміністрації. Депутатів не залучають ані до голосувань, ані навіть до обговорень. Та Наталя Линник, обрана ще 2015 року, не вважає себе «колишньою». Після переїзду на Львівщину вона продовжує допомагати людям з рідної громади — порадою, скеруванням, потрібним контактом.

«Нас як депутатів не запрошують до ухвалення рішень чи хоча б обговорень. Але якщо від адміністрації є якесь прохання чи запит, то я це роблю», — розповідає вона. За її словами, зміна сталася різко: ради позбавили повноважень, онлайн-формату не було, а депутатам пояснили, що рішень вони поки не ухвалюватимуть. Згодом до Линник особисто звернулися з військової адміністрації — попросили створити свого роду хаб для переселенців. Вона тоді лише переїхала в село між Дрогобичем і Трускавцем і сама нічого не знала, тож пішла знайомитися з мерами та місцевими депутатами обох міст.

Найбільше роботи було в перші роки: підказувала, де реєструватися, як отримати ліки, куди звертатися з документами. «Люди не знали, куди звертатися, якщо захворіли діти. А ще ж треба мати сімейного лікаря, тільки звідки він буде, якщо цей сімейний лікар міг вже десь в іншу країну поїхати», — згадує депутатка. Були й неприємні моменти: за її словами, переселенців з Донеччини приймали не всюди привітно, а номери з літерами АН ставали приводом для частих зупинок — аж поки вона не змінила їх на львівські.

Нині звернень менше, але вони не припинилися. Люди питають про компенсації за зруйноване житло, про комунальні, про ЦНАП і комісії — і Линник ділиться контактами, бо в її телефоні є і комунальники, і адміністрація. Окремий напрям — діти: нещодавно на прохання адміністрації вона відвідала 11 дітей із громади в Трускавці, перевірила умови, а на день Дрогобича організувала для них екскурсію. Частина звернень — просто потреба поговорити: «Люди хочуть ще відчувати те, що їх дім не втрачений».

Повноважень Линник не складала і каже, що не робить кроків, у яких не впевнена. Депутатський квиток, за її словами, досі допомагає у зверненнях до установ, а декларацію вона подає щороку. Із колегами зв'язок тримає через тих, хто перейшов працювати у військову адміністрацію. «Я ніби і не працюю давно, а все одно працюю. Не можу дати якесь визначення, але відчуваю, що продовжую за щось відповідати», — каже вона. На питання про повернення додому відповідає просто: «Я думаю, що я буду першим волонтером, який повернеться додому».