Чому навіть проросійська Грузія не може догодити Кремлю: історія однієї окупації

Грузинський прем'єр Іраклі Кобахідзе, відомий своєю обережною риторикою щодо Росії, 11 серпня зробив несподівано жорстку заяву: Тбілісі не відновить дипломатичні відносини з Москвою, поки та визнає "незалежність" окупованих територій. Він навіть натякнув, що питання доведеться вирішувати з "іншою Росією".

Така риторика — рідкість для уряду, який роками намагався не дратувати Кремль. Аналітик Дмитро Корнієнко звертає увагу, що заява прозвучала на тлі спроб Тбілісі налагодити діалог з Україною — після років охолодження через відмову Грузії підтримати санкції та спекуляції на темі "другого фронту".

Показово, що напередодні виборів 2024 року партія "Грузинська мрія" обіцяла реінтегрувати Абхазію та Південну Осетію до 2030 року. Після виборів про ці обіцянки забули, а Москва тим часом перейшла до активніших дій: підписала з Цхінвалі договір про поглиблене співробітництво, а очільник регіону Алан Гаглоєв склав повноваження і став радником Путіна. Управління перейшло до російського чиновника Марата Камболова.

Єдине, де Грузія реально тисне на Москву, — міжнародне невизнання окупованих територій. У липні острівна держава Науру відкликала визнання "незалежності" Абхазії та Південної Осетії — тепер їх підтримують лише Росія, Венесуела, Нікарагуа та Сирія.

Експерти радять Києву не захоплюватися жестами Тбілісі, а прагматично використовувати суперечності між Грузією та Кремлем. Адже історія показує: росіяни готові до економічних поступок, але якщо Кремль вважає державу своєю "здобиччю", на справжні компроміси він не піде.