Краматорськ і Слов'янськ у російському виборчому окрузі: що стоїть за голосуванням 20 вересня

Горлівський одномандатний округ № 15 за російським законом охоплює не лише Горлівку, Єнакієве чи Дебальцеве, а й Краматорськ, Слов'янськ, Лиман та Костянтинівку. Усі ці міста Росія наразі не контролює. Виборча карта вже намальована на території, яку ще треба захопити, — тобто голосування відбувається не за фактом окупації, а авансом.

Москва послідовно добудовує правову конструкцію: спершу «референдум», потім «інтеграція», тепер федеральний парламент із «представниками» цих територій. У результаті окупація подається світові не як предмет переговорів, а як завершений юридичний факт. І на будь-яких майбутніх переговорах у Росії вже готовий аргумент: «народ висловився».

Але найтяжчий наслідок — не мандати. Виборчі списки — це актуалізована база громадян України з російськими паспортами, звірена з переписом і реєстрами виплат. Зв'язка «паспорт — облік — призов» відкриває шлях до примусової мобілізації мешканців окупованих територій до армії, яка воює проти їхньої ж країни. Неявка фіксується так само ретельно, як явка: далі — затримання, тиск на родини, вибивання проукраїнського ядра. Посилені підрозділи Росгвардії та ФСБ, заведені під приводом «безпеки виборів», збільшують ризики і для цивільних, і для українського спротиву.

До голосування допущені завезені росіяни, військові та «нові власники» українського житла — це закріплення заміщення населення. З'являється й прошарок «своїх депутатів-земляків», убудований у російську вертикаль. Деокупація означатиме не лише повернення території, а й демонтаж цієї структури, яка чинитиме організований опір.

Україні, на думку авторів, потрібні не лише заяви про невизнання, а й персональні реєстри організаторів голосування, синхронні санкції ЄС, США, Великої Британії та G7, чітка термінологія («незаконне голосування», а не «вибори»), законодавча межа між зрадою і виживанням, зрозуміла модель реінтеграції, фіксація примусу для міжнародних судів та захист персональних даних. Головний продукт цих «виборів» — не депутати, а картинка для зовнішнього споживача, аргумент для переговорів і списки.