Угорський вузол: чому Будапешт відмовився від C8 та заблокував проєкт із Нафтогазом

18 вересня Україна започаткувала Карпатську інтеграційну ініціативу — C8. Це регіональний формат співпраці у сфері безпеки, енергетики, логістики, торгівлі та транскордонного розвитку. Спочатку йшлося про вісім країн: Україну, Польщу, Румунію, Словаччину, Чехію, Австрію, Сербію та Угорщину.

Утім, підсумкову декларацію підписали представники лише шести держав — без Угорщини та Чехії. Угорщина була на саміті на дипломатичному рівні, але до політичної декларації не приєдналася. 21 вересня Мадяр заявив, що запрошення Будапешт отримав, але не прийняв його «з поважних причин». Наступного дня він пояснив частину своєї позиції: Угорщина вважає неприйнятним, коли її оголошують учасником міжнародного формату без попередньої згоди уряду. Тож рішення щодо C8 було сформоване ще до скандалу навколо MOL.

20 вересня Нафтогаз повідомив про підписання з MOL меморандуму щодо можливого створення поблизу українсько-угорського кордону потужностей для зберігання нафтопродуктів для потреб українського ринку. Логіка зрозуміла: частина резервів за межами України могла б суттєво зменшити їхню вразливість до російських ракетних і дронових ударів. Але це ще не було рішення про будівництво.

MOL пояснила, що йдеться лише про початкове опрацювання технічних, фінансових, екологічних, безпекових та регуляторних умов. Підготовка могла тривати кілька років. Компанія також наголосила, що вже зберігає в Угорщині частину стратегічних резервів інших держав, тому розглядала такий меморандум як нормальну європейську практику. Через ранню стадію проєкту MOL не вважала необхідним попередньо залучати до нього угорський уряд.

21 вересня у парламенті керівник фракції KDNP Бенце Ретварі публічно атакував уряд Мадяра саме з цієї теми. Мовляв, якщо Україна хоче винести частину паливних резервів за межі своєї території через небезпеку російських ударів, то їхнє розміщення в Угорщині нібито переносить цей ризик на угорську територію і може зробити відповідні об'єкти потенційними цілями. Мадяр відреагував жорстко: за уряду TISZA такого сховища в Угорщині не буде. Він також повідомив, що направив відповідне попередження керівнику MOL Жолту Гернаді та нагадав, що угорська держава володіє приблизно 25% компанії. За словами самого Мадяра, переговори MOL з Нафтогазом взагалі розпочалися ще за уряду Віктора Орбана.

Поки що немає доказів того, що обидва рішення Мадяра були продиктовані Москвою, Орбаном або будь-яким іншим зовнішнім центром впливу. Такі версії можна і потрібно перевіряти, але видавати їх за встановлений факт було б неправильно. У випадку MOL чітко простежується внутрішньополітичний фактор: Fidesz/KDNP швидко перетворили корпоративний меморандум на тему національної безпеки, після чого Мадяр зайняв максимально жорстку позицію. Це не доводить, що опозиція визначила його рішення, але показує, хто створив безпосередній політичний тиск.

Конфлікт має ще один вимір — питання контролю над стратегічними рішеннями MOL. Для нового уряду це не лише українська тема, а й проблема меж самостійності великої енергетичної корпорації та політичної спадщини системи Орбана.

Український міністр закордонних справ Андрій Сибіга вже назвав позицію Будапешта «безпідставно конфронтаційною» і заявив, що після відходу Орбана його політика обструкціонізму та ізоляціонізму, на його думку, продовжує існувати. Угорська сторона це порівняння відкинула і наполягає: міжнародні політичні та енергетичні домовленості за участю Угорщини мають узгоджуватися з її урядом.

Тож поспішати з простим висновком, що «Мадяр став новим Орбаном», не варто. Набагато важливіше інше: зміна влади в Будапешті автоматично не ліквідувала накопичених за роки політичних, енергетичних і двосторонніх суперечностей з Україною. Більше того, зараз стає дедалі зрозуміліше, що українсько-угорські відносини входять у новий етап, де співпраця з Києвом одночасно стає інструментом внутрішньої політичної боротьби в самій Угорщині. А це означає, що Україні доведеться працювати вже не лише з традиційним «угорським фактором», а й уважно розуміти внутрішню конфігурацію нової угорської влади, її політичні обмеження, корпоративні конфлікти та логіку конкуренції з Fidesz.