Вибори в Росії: Путін отримав монобільшість і «фронтовиків» у Думі

Російські вибори завершилися з передбачуваним результатом: на федеральному рівні влада консолідувалася. «Єдина Росія» за партійними списками додала близько 10% — з 49 до 58. ЛДПР утримала позиції, а КПРФ і «Справедлива Росія» просіли. Комуністи втратили понад 5%, а партія Миронова за списками взагалі не пройшла й отримає лише чотири мандати в одномандатних округах. Загалом же «Єдина Росія» має 355 голосів — тобто конституційну більшість.

Ключову роль у цьому зіграв Кириєнко: він вирішив не грати в багатопартійність на федеральному рівні й забезпечив потрібний результат, зміцнивши свої позиції і перед Путіним, і всередині партії. Попередньо 86 мандатів дістається «учасникам СВО», з яких, за наявними даними, 71 пройшов його кадрову програму «Час героїв». Решта — управлінці з досвідом роботи в окупаційних адміністраціях. Разом із двома представниками «Молодої гвардії» це 88 осіб, які пройшли фронт або керували захопленими українськими регіонами. Майже за планом, який становив 90–100 осіб.

Так Путін отримує оновлену завдяки «фронтовикам» монобільшість і намагається нейтралізувати правого, імперського виборця — ту групу, яка єдина становила для нього загрозу. Соціальні ліфти для неї демонструють, але не як самостійну політичну силу, а як частину «Єдиної Росії». Сама партія в такий спосіб оновлюється, вирішуючи питання зміни поколінь, але й радикалізується, остаточно перетворюючись на імперську за духом. Якщо раніше це була партія «підтримки Путіна» з різними особистими поглядами членів, то тепер 20-відсоткове вливання «фронтовиків» створює новий мейнстрім. З одного боку, Путіну легше, з іншого — він остаточно позбавляє себе можливості вийти з образу «царя».

ЛДПР зберегли логічно: саме ця партія підбирала частину радикально налаштованого провладного електорату в попередніх циклах. КПРФ завдяки одномандатним округам залишається «при своїх» — 19 депутатів 2021-го, 20 — 2026-го. А «Справедлива Росія» злетіла тому, що в ній просто немає потреби: умовні соціалісти перейшли до КПРФ, радикали — до ЄР та ЛДПР. Друга партія владі не потрібна.

Залишається ліберальна опозиція: «Нові люди» Нечаєва зросли з 13 до 20 мандатів. Партія не стала єдиним механізмом каналізації невдоволення ліберальної громадськості, але на федеральному рівні 2026-го не до експериментів. У 39 регіонах, де відбувалися вибори, партія подолала поріг 10% і увійшла до трійки лідерів. Експерименти почалися нижче: головним сюрпризом стало здобуття 6% у Законодавчих зборах Санкт-Петербурга партією «Зелені». Абсолютна «сіра конячка», про лідера якої навіть немає повної біографії в мережі. Атаян прийшов до керівництва партією через активність у Ямало-Ненецькому автономному окрузі, хоча його родина, включно з батьком і братом, має бізнес у сфері політичного консалтингу у Воронежі й активно співпрацює з ВШЕ. До цього феномену варто поставитися уважно, адже «зелені» в традиційно найбільш ліберальному російському місті взяли саме частину умовно «опозиційного» електорату. Хоча «Нові люди» в СПб набрали понад 12,5%.

Якщо зв'язок молодого лідера партії з Карагановим підтвердиться, можна буде говорити про спробу ВШЕ стати новим центром, навколо якого збиратимуться псевдоопозиційні ліберальні сили. Але це в майбутньому. Поки що Путін дістав легітимізацію жорсткої позиції в питаннях війни і, зокрема, чудові інструменти для оголошення мобілізації. Не сам, а «на прохання новообраних депутатів Державної думи».