Євген Марчук: людина, яка вміла діяти тихо, але влучно

Він не дожив пів року до повномасштабного вторгнення. Але перші 30 років незалежності — це значною мірою і його робота. Генерал армії, перший голова СБУ, двічі прем'єр, міністр оборони — Марчук був серед тих, хто будував українську державу.

Згадувати про нього непросто: його кар'єра починалася в СРСР, він був генералом КДБ. Але така доля багатьох українських діячів того часу. Важливо не забувати, що вони реально зробили.

Показовою є історія з Кримом навесні 1994 року. Тоді на півострові було гаряче: проросійський «президент» Юрій Мєшков намагався відірвати Крим від України, під стінами Верховної Ради мітингували агресивні пенсіонерки та фальшиві козаки, з Москви висаджувалися управлінські «десанти». Марчук щойно очолив уряд. І все затихло: посаду «президента» Криму скасували через невідповідність Конституції, Мєшков втік до Москви, не пробувши на посаді й двох місяців. Це діяли люди Марчука з СБУ. Ех, якби у березні 2014-го Україна діяла так само рішуче...

Наприкінці життя Марчук представляв Україну на переговорах у Мінську (2018-2019). Їх часто називають безплідними, але це не так. Великої війни було не уникнути, і генерал це розумів. Україна у Мінську виграла час. І в лютому-березні 2022-го ЗСУ та тероборона не віддали ворогу столицю.

Євген Кирилович Марчук заслужив місце у ряду будівничих української держави. Україна його пам'ятатиме.