У законі США про санкції проти Росії прописали покарання за викрадення українських дітей

Документ, відомий як Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, з'явився на підписі президента США у п'ятницю, 18 вересня. Про це розповіли в ініціативі Bring Kids Back UA.

Під санкції потрапляють не лише ті, хто фізично вивозив дітей. У тексті закону згадані також структури опіки, перевізники, чиновники та будь-які інші неамериканські юридичні особи, задіяні в організації чи забезпеченні цього процесу. Окремим списком ідуть вищі посадовці Росії — на них обмеження поширюються автоматично, вже за фактом посади. Президент США може додавати до цього переліку й інших осіб на власний розсуд.

Підставою для покарання закон називає свідому — пряму чи опосередковану — участь у тяжких порушеннях прав людини щодо українців. Серед них прямо названі насильницькі зникнення, незаконне утримання, примусові переміщення, катування та примусова депортація дітей, а сам перелік залишається відкритим.

«Формулювання про опосередковану участь поширює норму на посередників і тих, хто забезпечував виконання, а не лише на безпосередніх виконавців. Важливо й те, як закон трактує „свідомо“: достатньо, щоб особа мала знати про свої дії та їхні наслідки — доводити прямий умисел не обов'язково», — пояснили в Bring Kids Back UA.

Покарання складається з двох частин: заморожування всього майна та фінансових активів під юрисдикцією США і повна заборона на в'їзд до країни з негайним анулюванням наявних віз. Порушникам загрожує цивільна й кримінальна відповідальність, а конкретні прізвища та назви організацій для санкційних списків визначатиме особисто президент.

Раніше такі обмеження трималися на виконавчих указах і могли зникнути разом зі зміною адміністрації. Тепер норма зафіксована безпосередньо в законі, і скасувати її одноосібним рішенням президента вже не вийде. Щоправда, автоматичного внесення когось до списків документ не передбачає — механізм ще належить наповнити конкретними рішеннями.

Керівник Bring Kids Back UA Максим Максимов заявив, що відповідальність за депортацію дітей «має ціну» на законодавчому рівні, а не залишається лише предметом політичних заяв. «Норма про опосередковану причетність означає, що під неї потрапляють не тільки ті, хто фізично вивозив дитину, а й ті, хто це оформлював і фінансував: структури опіки, перевізники, посадовці, які підписували документи. І ця норма стоїть у тому самому законі, що й санкції проти нафти, банків і оборонної промисловості Росії, — тобто депортація дітей тепер є не окремим гуманітарним треком переговорів, а повноцінним інструментом тиску на агресора. Це той самий тиск, який зрештою робить і завершення війни, і повернення дітей ближчими», — додав він.