«Коли реальні захисники ДАП побачили наші декорації, то казали, що наче знову опинилися в аеропорту» — режисер «Кіборгів» Ахтем Сеїтаблаєв

В Маріуполі відбувся допрем’єрний показ фільму про оборону донецького аеропорту «Кіборги». Як розповів режисер стрічки Ахтем Сеїтаблаєв, у нього та знімальної групи не було сумнівів де саме вперше презентувати кіно.

«Маріуполь - форпост України. Це - найбільше місто, яке найближче знаходиться до лінії фронту. Тому я вважаю символічним, що першим «кіборгів» побачить Маріуполь», — говорить Ахтем.

Військові вже назвали фільм «Кіборги» інформаційною зброєю в війні проти російського окупанта, яка сильніша за його «Гради».

Як Збройні Сили України допомогли зняти це кіно, як відреагували російські канали на вихід фільму та яке наступне кіно планує зняти режисер, запитали у Ахтема військові журналісти.

— Наскільки Ваш фільм близький до реальних подій?

— Він майже повністю на реальній основі, за реальними спогадами бійців. Наталка Ворожбит написала сценарій, який потім вичитували реальні «кіборги». І кожен день на знімальному майданчику у нас були присутні захисники донецького аеропорту, щоб допомогти нам зробити максимально правдиве кіно. Звичайно, у дві години неможливо втиснути історію 242 дні захисту аеропорту, тому ми дозволили скомпілювати собі декілька подій і характерів. Тобто за кожним персонажем було декілька прототипів з життя.

— Хто ці «кіборги»?

— Євген Жуков з позивним «Маршал», Євген Межвікін з позивним «Адам», Андрій Шараскін — «Богема», Кирило Недря — «Доцент», Олександр Кріпак — «Редут». Вони власне і є співавторами сценарію. Завдяки їм, я вважаю, ми зробили чесне кіно.

— Чому так важно було зняти, як ви кажете, чесне кіно, адже у художнього кіно межі не такі чіткі, дозволяється відступи, які недопустимі у документальному?

— Тому що я живу в цій країні! Тому що мені не байдуже. У мене четверо дітей і мені не байдуже в якій країні вони будуть жити. І у мене багато друзів і знайомих, які зі зброєю в руках захищають Україну. Як мені дивитися їм в очі, якщо я нечесно про них розповім!

— Чи плануєте міжнародний прокат «Кіборгів»? Яка країна перша після України побачить фільм?

— Зараз у нас тур по Україні. І поки не хочеться загадувати. Але є попередні домовленості про участь у міжнародних фестивалях, а потім вже згодом, якщо «кіборги» зацікавлять західного глядача і західних дистриб’юторів, на що ми щиро сподіваємося, то звичайно буде міжнародний прокат.

— Щодо туру — які міста побачать фільм після Маріуполя?

— Запоріжжя, Дніпро, Львів. Першого грудня його покажуть у Тернополі, другого — в Івано-Франківську, третього — Чернігові. Вже 6-7 грудня у столиці. Потім Харків і Одеса.

— До речі, про бойові сцени — дуже реалістичні! Як вдалося влаштувати їх?

— Так, про це окремо треба сказати. За ці бойові сцени ми дуже вдячні Генеральному штабу ЗС України та Міністерству оборони України. Без них ми б не змогли зняти кіно. Особлива подяка 72-й бригаді, саме вони нам забезпечили танкові бої.

— Де проходили зйомки?

— Зйомки почалися напочатку лютого цього року. Половину зйомок — у павільйоні під Києвом. Наш художник-постановник Шевкет Сейдаметов побудував десь п’яту частину терміналу. Там ми знімали до середини березня. Пізніше ми переїхали в Чернігів, де на запасному військовому аеродромі відтворили екстер’єр ДАП, десь четверту частину його. І знімали також на полігоні в Гончарівському. До речі, про декорації, коли реальні «кіборги» побачили їх, то казали, що вони наче знову опинилися в ДАПі.

— Який загальний бюджет «Кіборгів»?

— 47 мільйонів гривень. Половина з яких — допомога Держкіно.

— Що найважчим було під час зйомок?

— Перш за все, відповідальність. Дякувати Всевишньому, що багато захисників ДАПу живі. І тому це відповідальність перед ними. І, звичайно, перед пересічним глядачем. Я ніколи не знімав танкових боїв, але не це було найтяжчим. Найскладнішим було, щоб діалоги, які звучать у нашому кіно, були цікавими і їм вірили.

— У фільмі є любовна лірика?

— Так, є, але так склалося, що ми відзняли на чотири години. Але прокатна версія не може бути більшою за дві. І тому любовна лінія лишилася тільки в телефонних розмовах та переписках повідомленнями.

— Що ви хотіли сказати цим фільмом?

— Це кіно не про війну. Це фільм про мир, який народжується всередині нас. Там дуже широкий спектр запитань, які ми ставимо один одному — про те, у якій країні ми живемо, в якій хочемо жити, що нам болить. Адже ми всі хочемо верховенства права, гідної старості, безпеки і якісної освіти для наших дітей, та врешті-решт — гарних доріг! Мирного неба над головою та добрих сусідів. Про це все ми говоримо в фільмі. Тільки на війні, коли людина усвідомлює кожної хвилини, що ця хвилина може стати останньою, ці запитання набувають зовсім інше емоційне забарвлення і зовсім інший градус. І хоч дуже багато бойових сцен у фільмі, все ж він у першу чергу про мир, про який ми всі мріємо.

— А що далі будете робити з відзнятим матеріалом, який не ввійшов у фільм?

— Ми плануємо зробити міні-серіал для телебачення. На чотири серії точно набереться матеріалу.

— Який наступний фільм, можливо, про Іловайськ?

— У нашій країні дуже багато талановитих режисерів, які, думаю, працюють вже над фільмами про події на сході України. На жаль чи на щастя, війна дає багато матеріалу для кіно. Я вже вісім років знімаю драми — «Чужа молитва», «Чемпіони із закутку», «Хайтарма», і зараз «Кіборги». Наступного року вийде мій «Захар Беркут». Це також розповідь і про «кіборгів», але тих часів. Тому я хочу нарешті зняти українську красиву смішну авантюрну комедію.

— Як відреагувала країна-агресор на ваших «Кіборгів»?

— Телеканал «Россия» присвятила цілих 12 хвилин тільки нашому фільму. Це була ціла передача про нашу стрічку, про те, що ми відзняли голлівудське кіно. Тоді я написав, мовляв, дякую, ми намагалися зняти якісне, яскраве, з великим змістовим навантаженням кіно. І якщо наш ворог, рупор Кремля, по трейлеру хоч і в саркастичній формі, але визнають, що ми зробили гідне кіно, то це вже перемога.

Катерина Стулень, фото Євген Роженюк

Міністерство оборони України