«Ми маємо право на державотворення»: історія Бандурки про шлях до незалежності

Олександр Бандурка, заслужений юрист України та колишній народний депутат, поділився спогадами про часи перед проголошенням незалежності. Він згадує, що навіть серед членів партії панував скепсис щодо комуністичної системи, а криза 1990 року охопила політику, економіку та соціальну сферу.

На той час Бандурка очолював управління внутрішніх справ Харківщини. Він розповідає, що був своєрідним комунікатором між партійною владою та громадськими рухами: «Я міг іти туди на переговори, я міг вгамовувати пристрасті. Я міг говорити, що отакий лозунг на мітингу зніміть, а з цим можете йти». Саме тому, коли оголосили вибори до Верховної Ради УРСР, він вирішив балотуватися — і серед 15 суперників люди надали йому перевагу.

Одним із найважливіших моментів Бандурка називає розробку Декларації про державний суверенітет. Разом із поетом Іваном Драчем вони підготували першу главу про самовизначення української нації: «Ми маємо право на державотворення, на національну самостійну державу». Документ ухвалили 16 липня 1990 року, і він став основою для майбутньої Конституції.

Під час обговорення Акту про незалежність 24 серпня 1991 року Бандурка входив до робочої групи з семи депутатів. Він виступив останнім і закликав комуністів голосувати за незалежність. Після цього головуючий припинив дебати, і парламент ухвалив історичне рішення.

Окремо він згадує дискусію про назву держави. Пропонували різні варіанти — від «Української Народної Республіки» до «Української Радянської Республіки». Але перемогла скромна назва — Україна. «Історична назва. Без всяких прикметників», — наголошує Бандурка. Він підкреслює, що після проголошення незалежності довелося будувати все з нуля: не було ні власної міліції, ні армії, ні фінансів — усе підпорядковувалося Москві.