Богдан Горинь: 90 років боротьби за Україну
Він був поруч із Чорноволом, Лук'яненком та Юхновським, організовував живий ланцюг Злуки й голосував за незалежність. У 90 років дисидент Богдан Горинь розповідає про ціну свободи.
У київському Музеї шістдесятництва Богдан Горинь зустрічає відвідувачів як жива легенда. За його плечима — радянські табори, переслідування, десятиліття боротьби. У 1965-му його заарештували за «антирадянську» діяльність, яка насправді була глибоко проукраїнською. Покарання відбував у мордовському концтаборі № 11, де разом з Опанасом Заливахою та Іваном Гелем навіть у неволі знаходив сили вшановувати Тараса Шевченка.
«Роздумую над великою ціною, яку заплатив український народ на довгому і складному шляху до незалежності», — каже Горинь. Він нагадує: від 1921-го до 1991-го Україна була окупована комуністичною Росією, яка нищила її голодоморами, репресіями та русифікацією. Тому Акт проголошення незалежності 24 серпня 1991 року він називає епохальною подією світового масштабу.
Спогади про той день досі живі: «Я особисто відчував цю напругу, коли у ніч із 23 на 24 серпня їхав до Києва на позачергову сесію парламенту й переживав, чи знайдеться у нас 226 голосів». З 363 депутатів за незалежність тоді проголосували 346. Проти — лише один.
А за два роки до того, у січні 1990-го, Горинь разом із братом Михайлом організував живий ланцюг від Львова до Києва — «Українську хвилю», яка об'єднала сотні тисяч людей у День Соборності. Ідею підтримав письменник Олесь Гончар, а Леонід Кравчук поставив лише одну умову — щоб акція була мирною.
Нині старійшина не втрачає віри: «Вірю, що Україна напередодні великої, епохальної перемоги над рашизмом». І додає: незалежно від долі Путіна, Україна поверне свої кордони 1991 року та відбудує окуповані території.
