Кадрова спадщина: чому новий міністр оборони лишив стару команду

У суспільстві зміна міністра оборони зазвичай асоціюється з тотальним перезавантаженням. Проте в умовах війни та можливої осінньої ескалації з боку рф різкі рухи можуть бути небезпечними. Тож новий очільник обрав інший шлях — зберіг кістяк попередньої команди.

Міноборони — це один із найбільших центральних органів влади: 1027 працівників за штатом, понад 260 завдань, розподілених між структурними підрозділами. Керувати такою машиною без профільних заступників практично неможливо, тож кадрова спадщина стала основою для старту.

Із шести заступників чотирьох погодили ще за часів Михайла Федорова. Олексій Вискуб та Мстислав Банік, які прийшли з Мінцифри в лютому-березні, відповідають за ППО, ПРО та оборонні закупівлі. Василь Шкураков із березня опікується бюджетуванням і міжнародною технічною допомогою. Любов Галан, призначена наприкінці липня, розробляє альтернативні рішення для реформи мобілізації, спираючись на напрацювання попередників. Сергій Боєв — єдиний, хто лишився ще з часів Умєрова — Шмигаля — Федорова, і втретє обійняв посаду заступника з євроінтеграції.

Єдине кадрове рішення Хмари — полковник Микола Швидкий, який координуватиме взаємодію між Міноборони, Генштабом і головнокомандувачем ЗСУ. Щоправда, комунікація цього призначення вийшла специфічною: на сайті відомства досі немає його фото чи біографії.

Збереження команди — спроба втримати інституційну памʼять. За менш ніж шість місяців оцінити ефективність напрацювань складно, а новий міністр, будучи фігурою поза системою, потребує досвідчених радників. Найбільш болюче питання — оборонні закупівлі. Як зазначає виконавчий директор Ради зброярів Ігор Федірко, Агенція оборонних закупівель фактично не закуповує зброю через відсутність тактико-технічних характеристик. Попри термінову роботу 16 серпня, АОЗ так і не підтвердила затвердження цих документів. Тож напрям, який лишив у спадок Арсен Жумаділов, потребує швидких і прозорих рішень, а не лише збереження статус-кво.