80 мільйонів у руках прокурорів: чи поверне держава вкрадене

За матеріалами слідства, озвученими у Вищому антикорупційному суді, лише за три роки через руки посадовців Офісу генпрокурора пройшло щонайменше 80 мільйонів гривень. Джерело цих коштів — так звані шахрайські кол-центри, які високопосадовці покривали за щомісячну плату, що в підсумку могла сягати мільйонів доларів.

Один із фігурантів — високопосадовець ОГП Сергій Кропива, який у матеріалах негласних слідчих дій фігурує під кодовим ім'ям «Канцлер». За версією обвинувачення, активи він ховав через родичів і довірених осіб: апартаменти Glacier у Буковелі, квартири в Одесі та Києві, кілька авто, зокрема Mercedes-Benz EQE 350, криптовалюту, землю й інвестиційний фонд. Оформлювали все на батьків Кропиви, його співмешканку Єлизавету Івахненко (у матеріалах — «Муза»), її матір, а також дружину й матір водія. Через відкриті на цих людей ФОПи, за даними антикорупційних органів, створювали видимість законних доходів.

Лише майно, офіційно записане на родичів Кропиви, коштувало понад мільйон доларів. А чотири апартаменти та три паркомісця в центрі Буковеля могли обійтися рідним у 28,5 мільйона гривень. Івахненко теж працювала на державних посадах і, судячи з оприлюднених матеріалів НАБУ, усвідомлювала незаконність походження статків — принаймні обговорювала з Канцлером видалення з соцмереж фотографій розкішного життя.

Поки що єдиний інструмент впливу на таке майно — арешт, тобто тимчасове заморожування, а не конфіскація. Найдорожчі активи мають передавати в управління АРМА, але на практиці вони можуть залишатися під контролем власників. Показовий приклад — арештований будинок ексміністра внутрішніх справ часів Януковича Віталія Захарченка: представники АРМА довго не могли потрапити всередину через відсутність ключів, а згодом з'ясувалося, що нерухомість, найімовірніше, весь час була в розпорядженні власників, і останнім там проживав ексміністр енергетики та юстиції Герман Галущенко, фігурант справи «Мідас». Причина — незавершена реформа АРМА: за даними Аналітичного центру ІЗІ, агентство майже не проводить відбір управителів, а за перше півріччя 2026 року бюджет недоотримав 109,7 мільйона гривень потенційних надходжень. Сім активів не дали державі жодної гривні, хоча мали принести 75,4 мільйона.

Швидкої конфіскації чекати марно. Кропива та Івахненко мають спільних адвокатів, які заперечують обвинувачення, тож і підозрювані, і держава можуть застрягнути в судовому розгляді на роки, а то й десятиліття. Увесь цей час актив або дешевшає під арештом, або залишається в користуванні власника, або взагалі виведений з-під удару. Буває, що держава не отримує нічого: якщо строки давності спливають раніше за вирок, під загрозою і покарання, і активи. Суддя Сергій Лазюк, засуджений у 2022 році до 7 років із конфіскацією за хабар у 500 доларів і пропозицію ще 75 тисяч гривень, під час апеляції мобілізувався до ЗСУ — провадження зупинили, а згодом строки давності спливли. Держава не отримала ані покарання, ані майна.

Значно дієвіший механізм — цивільна конфіскація необґрунтованих активів, яка працює з 2019 року. Тут не треба доводити вину в кримінальному провадженні: питання лише в тому, чи може посадовець підтвердити законні джерела свого майна — незалежно від того, на кого воно записане. Усе вирішує ВАКС за цивільним стандартом «балансу імовірностей», що в рази швидше. Лише у 2025 році суд задовольнив 14 позовів про визнання активів необґрунтованими на понад 65 мільйонів гривень. Цьогоріч динаміка збереглася: у депутата Київради та його дружини стягнули три земельні ділянки, вартість решти активів і 10 мільйонів гривень доходу від їхнього продажу; у ексміністра аграрної політики Віталія Коваля — 53,15% вартості квартири, оформленої на тещу, та 4,35 мільйона гривень. У першому півріччі 2026 року ВАКС розглядав такі справи в середньому 118 днів, тобто близько чотирьох місяців.

Проблема в тому, що цивільна конфіскація обмежена сумами — від приблизно 1,5 до 10 мільйонів гривень (від 750 до 3000 прожиткових мінімумів). Якщо активи дорожчі, доводиться відкривати кримінальне провадження за статтею 368-5 КК про незаконне збагачення, а там діють кримінальні стандарти доказування. Результативність цієї статті вкрай низька: за весь час ухвалено лише два вироки, і в обох фігуранти уникли реального ув'язнення за угодами зі слідством. Заступник директора Поліського лісового офісу ДП «Ліси України» і депутат Рівненської облради, у якого вдома знайшли близько 109 мільйонів гривень готівкою (майже на 98 мільйонів більше за законні доходи), отримав 5 років умовно, більшу частину грошей стягнули в дохід держави, а решту повернули дружині. Екснардепка Ірина Кормишкіна та її чоловік, яких підозрювали в незаконному збагаченні на понад 20 мільйонів гривень і легалізації майна, за угодою зобов'язалися перерахувати 2 мільйони гривень на потреби ЗСУ та 20 мільйонів — до держбюджету.

Тож між швидкою цивільною конфіскацією та повільним кримінальним провадженням утворився розрив, і найбільші статки стягнути найважче. Один із орієнтирів для України — Директива ЄС 2024/1260 про повернення активів та конфіскацію, яку належить імплементувати в межах дорожньої карти з верховенства права. Її ключовий інструмент — розширена конфіскація: якщо особу засуджено за корисливий злочин, суд може конфіскувати будь-яке її майно, коли сукупність фактів указує на злочинне походження, без потреби прив'язувати кожну квартиру чи машину до конкретного епізоду. Справи «Карфаген» і «Мідас» показують, що одного сильного інструмента мало — потрібна система, яка працює на всіх етапах: ефективний арешт і управління активами через АРМА, посилена цивільна конфіскація без вартісних обмежень і європейські механізми розширеної конфіскації. Злочин перестане бути вигідним лише тоді, коли втрата незаконного майна стане невідворотною.