Конгрес США на крок від санкцій: мита до 500% і загроза для 10 країн

Рахунок був 214 проти 211 — і ці три голоси вирішили долю резолюції, яка визначає порядок розгляду сенатських поправок до законопроєкту H.R.5334, відомого як «Закон Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану від 2026 року». Голосування далося непросто: дебати точилися напружені, а для керівництва Демократичної партії результат став несподіванкою. Двоє демократів попри партійну дисципліну пішли за республіканцями — так само, як двоє республіканців проголосували проти.

Демократи кажуть, що не проти тиску на Москву. Камінь спотикання — інше: вони не хочуть віддавати президенту Дональду Трампу одноосібне право бити руйнівними митами без погодження з Конгресом.

Тепер документ виходить на фінальне голосування — орієнтовно 16 або 17 вересня. Дедлайн жорсткий: уже ввечері четверга Палата йде на семитижневі канікули перед проміжними виборами й повернеться лише 9 листопада.

Історія ініціативи тягнеться з квітня 2025 року, коли сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюменталь уперше її представили. Адміністрація президента довго торгувалася, аби зберегти гнучкість тарифів. 10 липня 2026 року під час візиту до Києва Грем оголосив про компроміс із Білим домом — а вже наступного дня політика не стало. Попри це, 7 серпня Сенат підтримав документ 86 голосами проти 11 і передав його до Палати представників.

Що ж усередині? Постійне пряме мито до 500% на будь-який імпорт з Росії. Блокування активів і анулювання американських віз для Володимира Путіна, вищого військового командування РФ та іноземців, які свідомо постачають оборонні технології чи товари для окупаційної армії. Окремий блок — проти тіньового флоту, що возить нафту в обхід цінової стелі, та проти енергетичного й фінансового секторів Ірану.

Головна інтрига — вторинні санкції: президент США зможе запроваджувати мита до 100% на товари країн, які найбільше купують російські енергоносії або допомагають Москві обходити обмеження. У початковому списку — 10 держав: Китай, Індія, Туреччина, Азербайджан, Угорщина, Словаччина, ОАЕ, Сінгапур, Казахстан і Киргизстан. Під прицілом Вашингтона опиняються не лише супротивники, а й важливі торгові партнери. Щоправда, автоматично нічого не запроваджується: законопроєкт лише дає президенту право на такі кроки.