Корупція під час війни: чому це вже питання нацбезпеки

У мирні часи хабар — це завищена ціна чи «дякую» за дозвіл. У війну все інакше: коли схема торкається енергетики, оборонних закупівель чи критичної інфраструктури, вона б'є по стійкості всієї держави. Показова тут не сума відкату, а те, яку саме державну функцію вдалося приватизувати — закупівлю, енергопідприємство, правоохоронний орган, суд чи реєстр.

Найгірший сценарій — не поодинокий хабар, а система, де рішення без винагороди просто не проходить. Тоді неформальна група фактично вирішує, кому платити й чий контракт провести, а чиновник перетворюється на гвинтик механізму.

Яскравий приклад — операція НАБУ і САП «Мідас», пов'язана з «Енергоатомом». За версією слідства, контрагенти мали платити неправомірну вигоду за так званим «шлагбаумом» — до 15% вартості контракту, аби платежі не блокували. У лютому 2026 року затримали колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, якому повідомили про підозру в участі у злочинній організації та відмиванні коштів. А в липні 2026-го НАБУ повідомило про підозру колишньому виконавчому директору «Енергоатому» з фізичного захисту та безпеки — йдеться про легалізацію понад 30 млн грн. Для стратегічного підприємства це означає не лише втрачені гроші, а й зміну самої логіки роботи.

Поруч — справи «Форест Гамп» і «Феміда», де НАБУ і САП заявили про злочинну організацію за участю нардепів, бізнесменів і високопосадовців Офісу Президента. За версією слідства, 150 млн грн готівки через підконтрольні компанії мали ввести в легальний обіг для застави учаснику «Мідасу», а також ішлося про підготовку незаконного позбавлення волі людини заради контролю над бізнесом. У справі фігурує колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра — з дотриманням презумпції невинуватості. А у вересні 2026 року з'явився «Карфаген»: за версією слідства, організація отримувала неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів за непротидію їм, а організатором названо керівника структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора. Тут корупція працює як імунітет для інших схем.

Чи означає це, що за кожною справою стоїть росія? Ні. Причини в нас свої — збагачення, покровительство, слабкий контроль, конфлікт інтересів. Але справжня корупційна проблема для ворога корисніша за вигадану: її не треба створювати, досить використати. І це вже не абстракція — у 2026 році Вищий антикорупційний суд визнав колишнього нардепа Андрія Деркача винним у державній зраді та незаконному збагаченні.

Ціна питання — і міжнародна підтримка. МВФ у матеріалах 2026 року прямо називає належне врядування, верховенство права та зниження корупційних ризиків умовами збереження зовнішньої допомоги, окремо наголошуючи на незалежності НАБУ, САП і ВАКС. 15 червня 2026 року Україна та ЄС відкрили переговори за кластером «Основи» — судова система, юстиція, держзакупівлі та фінансовий контроль. Тобто боротьба з корупцією вже всередині переговорного процесу про вступ.

Аргумент «спочатку перемога, потім боротьба» — логічна пастка: перемога якраз і залежить від того, наскільки ефективно держава використовує кожну гривню. Сила держави не в тому, що корупційних злочинів немає, а в тому, щоб жодна мережа не стала сильнішою за інституції. Незалежні антикорупційні органи, чесний суд, контроль за держпідприємствами, прозорі закупівлі, фінансовий моніторинг і контррозвідка — це елементи оборони, а не другорядні задачі.