Кравченко за кордоном, а прокуратура без очільника: що далі

Ще 7 вересня Руслан Кравченко публічно заперечував, що писатиме заяву за власним бажанням. Того ж дня після розмови із Володимиром Зеленським він заяву таки подав. Усе відбувалося на тлі розслідування антикорупційних органів під назвою «Карфаген», у якому працівників Офісу генпрокурора запідозрили в «кришуванні» шахрайських колцентрів.

За законом генпрокурора звільняє парламент за поданням президента. Зеленський вніс його лише 14 вересня, коли Кравченко вже був у відрядженні, яке оформив собі сам. Того ж дня президент відсторонив його указом, а 15 вересня Рада взялася за голосування. Результат — 317 «за», жодного голосу проти чи утриманого.

Депутатка від «Європейської Солідарності» Ірина Геращенко з трибуни назвала те, що сталося, «тотальною деградацією держави» і заявила, що всі чотири генпрокурори часів Зеленського отримали посаду завдяки «не професійності, а лояльності». Її колега Максим Бужанський із «Слуги Народу» вважає, що така ганьба можлива через втрату парламентом контрольних функцій. А Григорій Мамка з «Платформи за життя та мир» нагадав, що Кравченко жодного разу не звітував перед комітетом.

Сам Кравченко каже, що перебуває у службовому відрядженні заради зустрічей із міжнародними партнерами. За даними медіа, він поїхав до Парижа на п’ять днів на слухання Парламентської мережі ПАРЄ, хоча в самій ПАРЄ запевняють, що ні він, ні його представники серед учасників заходу не значаться. «Я вважаю, що це втеча», — сказала Тетяна Шевчук із «Центру протидії корупції». Олексій Гончаренко з «Європейської Солідарності» обіцяв перевірити, чи повернеться Кравченко 16 вересня.

Із посадою Кравченко втратив і повноваження генпрокурора: він більше не може підписувати документи, представляти Офіс генпрокурора в органах влади чи міжнародних організаціях. Юрист Юліан Мунтяну припускає, що після формальностей його виведуть поза штат прокуратури, а далі звільнення відбуватиметься вже на окремих підставах.

Обов’язки генпрокурора, за законом, має виконувати перший заступник, а якщо його немає — один із заступників. Перша заступниця Марія Вдовиченко вже звільнилася, тож функції, найімовірніше, перебере хтось із заступників. Втім, закон про воєнний стан дозволяє президенту окремим указом визначити виконувача обов’язків. Обмежень у часі для такої людини немає: минулого разу після звільнення Андрія Костіна це тривало вісім місяців.

Конфлікт Кравченка з антикорупційними органами, зокрема з директором НАБУ Семеном Кривоносом, передував звільненню. Кравченко звинувачував Кривоноса в підробленні документів і фіктивному усиновленні, а людину, близьку до керівника САП Олександра Клименка, — у впливі на суддів ВАКС. Обидва керівники антикорупційних органів звинувачення відкинули, назвавши їх «Telegram-підозрами» й реакцією на «Карфаген». Аналітикиня Руху ЧЕСНО Ірина Корженкова вважає, що історія оголила системну проблему: механізм самоконтролю в прокуратурі не працює, а кадрова політика будується на лояльності.

Тепер ключове питання — за якою процедурою обиратимуть наступного генпрокурора. У червні 2026 року в Раді зареєстрували законопроєкт №15343 про конкурсний добір, який входить до переліку пріоритетних реформ для євроінтеграції. Конкурс мала б проводити Вища рада правосуддя, половину комісії становили б міжнародні експерти, а президент обирав би кандидата з-поміж тих, хто пройшов відбір. Авторка проєкту Анастасія Радіна 14 вересня закликала розглянути його невідкладно, хоча, за даними «Центру протидії корупції», депутати Зеленського не поспішають це робити. Ярослав Юрчишин із «Голосу» підсумовує: «не має значення прізвище, якщо не буде змінено процедуру».