Куди зник Володимир Литвин: двічі спікер, "сірий кардинал" і науковець

Володимир Литвин народився 1956 року в селі Слобода-Романівська на Житомирщині. За освітою він історик: до політики встиг попрацювати методистом, викладачем і помічником ректора історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

У велику політику він увійшов ще в 1990-х. Працював в Адміністрації президента й був помічником Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики. Саме за вплив у найближчому оточенні глави держави його охрестили "сірим кардиналом".

Двічі Литвин очолював Верховну Раду: з травня 2002-го по травень 2006 року та з грудня 2008-го по грудень 2012 року. Кілька разів пробував поборотися й за президентське крісло, але перемоги так і не здобув.

У біографії політика вистачає гучних епізодів. 16 січня 2014 року він був серед тих, хто підтримав так звані "диктаторські закони", а згодом просив вважати свій голос недійсним. Його ім'я фігурувало у звинуваченнях і розслідуваннях, пов'язаних із вбивством журналіста Георгія Гонгадзе. Також він брав участь у ратифікації Харківських угод із Росією 2010 року — тієї угоди про перебування Чорноморського флоту РФ на території України. А ще ЗМІ неодноразово писали про звинувачення Литвина в науковому та публіцистичному плагіаті.

У вересні 2016-го він публічно висловлювався про стосунки України з ЄС і Росією: "від відносин з Євросоюзом ми нічого не отримуємо, а від того, що їх розірвали з Росією, багато втрачаємо".

Депутатські повноваження Литвин остаточно склав у серпні 2019 року. За два роки він спробував очолити Київський національний університет імені Тараса Шевченка — балотувався на посаду ректора, але не переміг.

Нині експолітик зосередився на науці. Він працює в Національній академії наук України, у відділенні теорії та історії держави та права, і веде сторінку у Facebook, де розповідає про свою наукову роботу.