Кулеба: перемир'я до кінця 2026 року малоймовірне

11 серпня 2026, 14:00 ·1611 слівредакція

Колишній глава МЗС Дмитро Кулеба в інтерв'ю YouTube-каналу PRESSING розповів, чому не бачить шансів на припинення вогню до кінця 2026 року, і пояснив, що стояло за його власною відставкою та звільненням Михайла Федорова.

Дмитро Кулеба, який понад чотири роки очолював українську дипломатію, тепер відвертіше говорить про механіку влади, війну та логіку кремля. За його словами, переговорний процес фактично вичерпав себе ще до кінця лютого. Головною перешкодою стала вимога росії, щоб Україна залишила контрольовану нею частину Донецької області.

На думку ексміністра, путін використав переговори як перевірку: чи можна політичним шляхом отримати те, чого армія не змогла досягти військовим. Коли стало зрозуміло, що цього не буде, кремль повернувся до продовження війни. Тому Кулеба не очікує тристоронньої зустрічі України, США та росії до кінця 2026 року.

Він прогнозує посилення ударів по Києву, Сумах, Запоріжжю, Харкову та інших містах. Швидкого рішення з ППО не бачить, але говорить про формування якісного паритету: Україна не матиме стільки ж далекобійних засобів, як росія, однак її здатність системно атакувати цілі в глибині території противника зростає.

Окремо Кулеба зупинився на відставці Михайла Федорова. Він вважає її нетиповою: за шість місяців той сформував чіткий план і запустив зміни, які позитивно сприймала частина військових. Пояснення розбіжностями з Олександром Сирським його не переконує, адже різні погляди були відомі ще до призначення. Дипломат припускає, що між президентом і міністром могла виникнути особиста криза довіри.

Власну відставку Кулеба пояснює конкуренцією двох центрів впливу на зовнішню політику. За його словами, Зеленський зробив ставку на Андрія Єрмака, а модель, за якої глава МЗС мав виконувати вказівки керівника ОП, для нього була неприйнятною. При цьому у фінальній розмові президент не висував претензій до його професійної роботи.

Також ексміністр поділився думками про ключових фігур: Зеленського назвав позитивною та харизматичною людиною, Буданова — державницьким і командним гравцем, а Залужного — класичним «відмінником». Водночас застеріг від створення політичного культу навколо екскомандувача, адже суспільство майже не знає його поглядів на економіку чи модель демократії.

Кулеба