НАБУ як «дамоклів меч»: як антикорупційне бюро змінило українську політику

Історія з відставкою Руслана Кравченка виглядає як детектив: антикорупційні органи оприлюднили близько 35 хвилин записів розмов та інших доказів, перш ніж він залишив посаду. Слідство припускає, що хтось із високопосадовців Офісу генпрокурора міг прикривати шахрайські колцентри. Сам Кравченко у справі не обвинувачений і заперечував будь-яку причетність, а відставку пояснив небажанням допустити, щоб посаду генпрокурора втягнули в політичне протистояння.

Це лише найсвіжіший приклад того, наскільки змінилася роль НАБУ. Бюро створили у 2015 році після Революції гідності, щоб карати корупцію серед високопосадовців. Стартувало воно з обмеженими ресурсами й переважно розбирало вже скоєні порушення. Згодом детективи набралися досвіду і почали втручатися у схеми тоді, коли посадовці ще сиділи в кріслах. Керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов каже, що бюро розслідувало діяльність понад 60 народних депутатів.

Повномасштабна війна додала роботи: величезні оборонні видатки породили суспільний запит на контроль за бюджетними грошима. Детективи взялися за можливі відкати та завищення цін під час закупівель продуктів, забезпечення військових житлом, придбання дронів і броні для танків. Ці справи зробили бюро помітним — і водночас загострили політичне протистояння навколо нього.

Розслідування зачепили людей, близьких до влади. Через них посади втратили двоє міністрів, високопоставлений радник президента та колишній керівник Офісу президента. Фігуранти заперечували неправомірні дії. Тепер сам ризик потрапити під таке розслідування впливає на поведінку політичного класу. Колишній дипломат ЄС і аналітик R.Politik Балаш Ярабік порівняв це становище з "дамокловим мечем", що постійно висить над політиками.

Окрема гучна лінія — контракти на фортифікації для захисту енергетичної інфраструктури, де шукали сліди відкатів. Політична криза навколо цих справ обернулася кадровими рішеннями щодо міністрів енергетики та юстиції. А справи почали підбиратися дедалі ближче до президентського оточення: Андрій Єрмак, який раніше очолював Офіс президента і довго був одним із найближчих соратників Володимира Зеленського, отримав статус підозрюваного у справі про можливе відмивання грошей. Йдеться про схему легалізації 460 млн гривень через елітне будівництво під Києвом. Єрмак підозри заперечує.

Посилення НАБУ супроводжувалося спробами обмежити його самостійність. Минулого року влада підтримала зміни, які суттєво послаблювали незалежність НАБУ та САП. Це викликало вуличні протести в Україні та різку реакцію західних партнерів, і після тиску президентська команда відступила. Саме збережена незалежність дозволила бюро вести справи проти найвищих ешелонів влади.

Протистояння не завершилося: НАБУ й далі відчуває тиск конкурентних правоохоронних органів, а окремі депутати звинувачують його в політизації та використанні проваджень для впливу на політику. У бюро це відкидають. Директор НАБУ Семен Кривонос наполягає, що боротьба з корупцією не суперечить перемозі у війні, і відкидає вибір між ефективною обороною та незалежною антикорупційною системою — обидва завдання, за його позицією, треба виконувати одночасно.