«Натуральний» на етикетці: що дозволяє закон і як не помилитися

Напис «натуральний» може впливати на вибір покупця не менше, ніж ціна. Але виробник не може використовувати його як довільну обіцянку. В Україні ці питання регулює Закон «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».

Інгредієнт вважається натуральним лише тоді, коли одночасно виконані вимоги до його походження та способу виробництва. Природне джерело сировини саме по собі ще не дає права називати продукт натуральним. Закон обмежує перелік дозволених джерел: це харчові продукти тваринного походження, природна мінеральна вода, морська вода або морські мінеральні відкладення.

Натуральність не означає, що інгредієнт взагалі не обробляли. Дозволені фізичні процеси (екструзія, пастеризація, стерилізація), ферментативні процеси для природних речовин, додавання питної води та видалення окремих компонентів. Тож пастеризація чи стерилізація автоматично не позбавляє продукт статусу натурального.

Позначати продукт як «виготовлений із натуральних інгредієнтів» можна лише тоді, коли вимогам відповідають усі складові, а не один чи більшість. Для ароматизаторів діє окреме правило: слово «натуральний» можна поєднувати з назвою продукту, лише якщо ароматичний компонент виділений із зазначеного джерела щонайменше на 95% за масою.

Вимоги до процесів виробництва затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, враховуючи законодавство ЄС та документи міжнародних організацій. Покупцям варто зіставляти великий напис на упаковці з повним переліком інгредієнтів та інформацією про ароматизатори — саме сукупність цих даних показує, що насправді стоїть за заявою про натуральність.