Закон про «пекельні санкції»: підпис є, а застосування — ще ні

Минулої п'ятниці Трамп підписав закон, який уже охрестили «пекельними санкціями». У заголовку — стеля мита на російські товари у 500 відсотків. Але найгучніше число стосується торгівлі, якої майже не лишилося: США закуповують у Росії на три-п'ять мільярдів доларів на рік — добрива, паладій, збагачений уран. До війни було близько 30 мільярдів.

Робоча стаття зовсім інша. Протягом 30 днів після підписання, тобто до 18 жовтня, президент має підняти мито до 100 відсотків на товари з країн, які входять до п'ятірки найбільших покупців російської нафти чи газу і не припинили купувати. Плюс п'ятірка тих, хто найбільше допомагає обходити нафтові санкції. По нафті це Китай, Індія, Туреччина і європейці, які досі приймають «Дружбу». По газу список несподіваний: поруч із Китаєм — європейські покупці російського СПГ і Японія, щоправда, для них прописано вихід: частка менша за 15 відсотків російського газового експорту плюс доведене скорочення.

Формально вибору в президента немає: у тексті стоїть shall, «зобов'язаний». Вибір захований поруч. Мито — «до 100 відсотків», а наступний пункт прямо дозволяє торгпреду США тримати ставку в діапазоні «більше нуля і до ста». Один відсоток закон виконує. Лазівку шукати не треба, її вбудовано в саму цифру. І ще 10 днів на письмове обґрунтування в Конгрес перед введенням мита — зручний уповільнювач. Зеленський, подякувавши за підпис, одразу переніс розмову на застосування. Це точне читання тексту: підпис і застосування тут дві різні події.

Окремою статтею президент може взагалі не застосовувати будь-яку санкцію, будь-яке обмеження і будь-яке мито з цього закону. Потрібне одне: письмове засвідчення Конгресу, що так вигідніше національним інтересам США, плюс пояснення. Схвалення Конгресу не потрібне, заблокувати він цього не може. А от скасувати санкції остаточно — процедура зовсім іншої ваги. Для цього Росія має підписати мирну угоду, яку прийме український уряд, і припинити бойові дії. Потім 30 днів Конгрес вивчає рапорт і може ухвалити резолюцію несхвалення. Вимкнути тимчасово легко, зняти назавжди — важко.

Коли це стане відчутним, видно з календаря. Brent тримається вище 107 доларів, Ормузька протока фактично не працює з лютого, дизель в Америці перевалив за шість доларів за галон, а 3 листопада — проміжні вибори. Стовідсоткове мито на китайські й індійські товари — це дорожчі полиці в американських магазинах і ще один поштовх ціні нафти. Тиждень тому Трамп публічно просив Київ не бити по російських НПЗ саме через пальне. Людина, яка просить про це, не введе через місяць мито з тим самим ефектом.

Але головне в цьому законі не мита. Указні санкції проти Росії він переписав у статут — скасувати їх розчерком пера більше не можна. Окремим рядком виведено з-під удару виплати за кредитами G7 і ЄС Україні, які обслуговуються з доходів від заморожених російських активів, а банки, що тримають ці активи, не зобов'язані повертати Росії нараховані відсотки. Тепер будь-яке послаблення для Москви вимагає від Трампа підпису під документом, який прочитають і Конгрес, і преса. Домовитися про це в телефонній розмові вже не вийде — доведеться лишати слід на папері. Саме цього Кремль уникав увесь рік перемовин.