Повернення полковника: Коновалець нарешті в Україні

Повернення полковника — це не лише відновлення історичної справедливості, а й повернення йому належного місця в українській історії. За життя та після смерті Коновальця в історію вписували переважно вороги — не стільки його особисті, скільки вороги ідеї, за яку він боровся і загинув. Ідеї максимально простої: Україна повинна бути незалежною, а її кордони має захищати власна армія.

Свою боротьбу Коновалець почав у 26 років, коли перебував у російському полоні в Царицині. Дізнавшись про революцію в Росії та створення Української Центральної Ради, він із побратимами зрозумів: хоч би яка влада постала в Москві, вона спробує повернути Україну. Тож потрібно негайно створювати власну міцну армію. Коновалець писав листи до Центральної Ради, але відповіді не було, тож він сам поїхав до Києва.

У столиці він зіткнувся з соціалістичними ілюзіями українського уряду. Володимир Винниченко, голова Генерального секретаріату, вважав постійну армію анахронізмом. Михайло Грушевський переважно поділяв ці погляди. Натомість Коновалець наполягав: проти російської агресії може вистояти дисциплінована армія, а не озброєний політичний мітинг. Разом з однодумцями він організував масове віче галичан, і Симон Петлюра, який відповідав за військові справи, дав згоду на створення Куреня Січових стрільців.

Січові стрільці стали головною силою, яка душила більшовицьке повстання в Києві на початку 1918 року. Пізніше Коновалець опинився перед драматичним вибором: рятувати Львів чи боронити Київ. Він обрав Київ, розуміючи, що якщо впаде Наддніпрянщина, більшовики не зупиняться на Збручі. Це бачення цілого, а не лише свого регіону, стало однією з головних рис Коновальця.

Після поразки УНР Коновалець перейшов до підпілля та створив Українську військову організацію, а згодом — ОУН. Він готував професійні кадри: з його вишколів вийшли командири Карпатської України та УПА, зокрема генерал Роман Шухевич. Сам Коновалець відмовився від генеральського звання, вважаючи, що військовий має отримувати підвищення лише під час дійсної служби. 23 травня 1938 року агент НКВД Павло Судоплатов убив його в Роттердамі.

Сьогодні, коли Україна знову воює з Москвою, повернення Коновальця символічне. Ми маємо шанс довести його справу до кінця — не передати її наступному поколінню незавершеною. Коновалець пережив війну, полони, зради і чвари, але ніколи не дозволяв собі думати, що «comedia finita». Цього разу ми зобов'язані розірвати часову петлю.