7 років Ради: 71 депутат втратив мандат, а мажоритарка — найслабша ланка

У серпні Верховна Рада IX скликання відзначатиме 7 років із моменту свого скликання. Це вимушений ювілей — через воєнний стан та російську агресію вибори в Україні не проводяться, тому парламент продовжує працювати без оновлення складу. Більшість депутатів погоджуються нести цей тягар, але не всі з тих, хто прийшов у 2019-му, досі на місцях.

Найбільше проблем — із мажоритарними округами: на сьогодні 47 із них не мають представників. 26 округів залишилися вакантними ще з 2019 року через окупацію територій, ще 21 спорожнів уже під час роботи парламенту. Четверо мажоритарників — Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук, Олександр Куницький і Сергій Шахов — втекли з країни, але зберегли мандати, тож інтереси їхніх виборців фактично ніхто не представляє.

Найбільше втрат зазнала фракція «Слуга народу»: зараз там формально 226 депутатів — рівно стільки, скільки потрібно для ухвалення законів. Але ця кількість існує лише на папері, адже серед них є і втікачі, і фігуранти корупційних скандалів. Низка депутатів втратила мандати через вироки суду — зокрема Анатолій Гунько з Чернігівщини, Федір Христенко з Донеччини та Андрій Одарченко з Харківщини. Андрія Деркача та Ігоря Васильковського позбавили громадянства за звинуваченнями у держзраді.

Загалом за сім років повноваження склали або втратили 71 народний депутат. Найчастіше політики йшли самі — близько пів сотні таких випадків, зокрема й одіозний Ілля Кива, який втік до Росії та надіслав звідти заяву. Ще 12 парламентарів померли, шестеро втратили мандати через припинення громадянства, а троє — після вироків суду. Багато хто з депутатів перейшов на державні посади: так, у липні 2026-го Раду залишили Віталій Безгін і Денис Маслов, які очолили Мінрегіон і Мін'юст.

При цьому частина колишніх членів заборонених проросійських партій досі залишається в парламенті. Юрій Бойко, Нестор Шуфрич та Олександр Дубінський зберегли мандати, попри санкції та судові процеси. Останній навіть намагався брати участь у засіданні комітету з Менської виправної колонії, що лише підкреслює прогалини в законодавстві.