Чіп, реєстр і штраф: що насправді означає нова реєстрація тварин

Кабінет Міністрів запустив пілотний проєкт постановою №908 від 1 липня 2026 року. Розрахований він на два роки, і головне слово тут — «добровільно». Власник або утримувач сам вирішує, чи долучатися. Але якщо вже долучився — процедуру доведеться пройти до кінця.

Найпоширеніша плутанина — між реєстрацією, ідентифікацією та чіпуванням. Це три різні речі. Мікрочип — лише один із засобів ідентифікації, поряд із клеймом, нанесеним до 3 липня 2011 року, унікальним ідентифікаційним номером та іншими передбаченими варіантами. Тож ставити знак рівності між реєстром і обов'язковим чипом під шкіру — некоректно.

Сама реєстрація означає внесення даних про тварину та її власника до Реєстру домашніх тварин. Робить це не господар самотужки, а уповноважений агент — ветеринарний лікар або державний інспектор, який має відповідні повноваження. Власнику треба лише звернутися до такого фахівця, дати згоду на участь, надати відомості про себе й про тварину, а за наявності — ветеринарний паспорт.

Навіщо це все? Найпростіша відповідь — щоб знайти загубленого улюбленця і встановити його власника. Крім того, зареєстровані дані можна оновлювати, а ще вони знадобляться, якщо ви збираєтеся вивозити тварину за кордон. До речі, для міжнародних поїздок мікрочип часто справді необхідний — але вимоги диктує країна призначення, тож перед подорожжю варто звіритися з правилами Держпродспоживслужби та держави, куди прямуєте.

А що зі штрафами? Стаття 154 Кодексу про адмінправопорушення нікуди не зникла: за порушення правил утримання собак і котів громадянам загрожує попередження або штраф від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів, посадовцям — від 20 до 50. Але автоматичного покарання лише за відсутність запису в новому реєстрі немає — спершу має бути встановлене конкретне порушення.