Росія та Іран домовилися на роки, як жити під санкціями: 44 сторінки, деталі для літаків і власні розрахунки

44-сторінковий документ російською мовою під назвою «План співробітництва між Російською Федерацією та Ісламською Республікою Іран на 2024−2026 роки» має гриф «Для службового користування». Російська сторона схвалила його 2 вересня 2024 року. Слова «ухилення від санкцій» у тексті немає, натомість ідеться про більшу вагу національних валют, власні фінансові канали та протидію тому, що РФ називає «односторонніми обмежувальними заходами».

Цифри в документі конкретні: частку двосторонньої торгівлі в національних валютах планували підняти з 68% у 2024 році до 71% у 2026-му. Окремий пункт — «забезпечення використання незалежних систем для передачі фінансових повідомлень». Яку саме систему задіють, не уточнюється, як і те, чи йдеться про обхід SWIFT. Частина цих домовленостей згодом стала публічною: у лютому 2025 року віцепрем'єр РФ Олексій Оверчук заявив, що розрахунки між двома країнами «практично повністю» перевели у національні валюти із використанням власних систем передачі банківських повідомлень.

В енергетиці план закріплював відповідальність «Росатому» за іранську АЕС у Бушері — техпідтримку першого енергоблоку та продовження будівництва блоків № 2 і № 3. 2 вересня 2026 року корпорація повідомила, що російські фахівці почали повертатися до Бушера, перший блок готують до планового техобслуговування, а ядерне паливо вже на майданчику. Аналітикиня Фонду захисту демократій Кеті Коркія, яка вивчила документ, наголошує: проєкт блоків 2 і 3 існував і раніше, тож дорожня карта 2024 року не започаткувала ядерну співпрацю, а лише розширила її.

Окремий блок — іранські нафтогазові родовища, які цікавили Москву: Шадеган, Кіш і Північний Парс. Просувати ці проєкти мало Міністерство енергетики РФ разом із неназваними «зацікавленими російськими компаніями», а графа фінансування для кількох із них позначена як «Конфіденційно». Принаймні один проєкт, схоже, зрушив з місця: 13 лютого 2026 року російський «Інтерфакс» повідомив, що держкомпанія ЗН-Восток розробляє родовище Шадеган.

Була в дорожній карті й авіаційна частина — допомога у запуску в Ірані виробництва окремих деталей для літаків. Для угоди про локалізоване виробництво встановили дедлайн 31 березня 2026 року, а для запуску прототипів — 31 грудня 2026-го. Чи запрацювало це виробництво, підтвердити незалежно не вдалося.

Тим часом 18 вересня на сайті адміністрації Дональда Трампа з'явилося повідомлення про підписання закону, названого на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Він суттєво посилює санкційний тиск на Росію і дає президенту США право запроваджувати мита до 100% проти країн, які й далі купують російські енергоносії.