Вирок Тачі через 27 років: чому це важливо для України вже сьогодні

16 вересня 2026 року Спеціалізовані палати Косова в Гаазі оголосили вирок. Хашима Тачі та Якупа Краснічі засудили до 25 років позбавлення волі, Кадрі Веселі — до 18, Реджепа Селімі — до 13. Суд визнав їхню відповідальність за незаконне або свавільне затримання 385 осіб, катування 303, жорстоке поводження з 49 та вбивство 96 людей.

Сам механізм, який ухвалив це рішення, з'явився лише у 2015 році — задовго після самих подій. Це гібридна конструкція: палати створені за конституцією та законодавством Косова, інтегровані в його судову систему, але дислокуються в Гаазі, де працюють міжнародні судді, прокурори й персонал. Обвинувальний акт підтвердили у 2020-му, Тачі тоді залишив посаду президента і опинився під вартою. Процес стартував у квітні 2023-го, доказова частина завершилася наприкінці 2025 року, а в лютому 2026-го сторони виголосили заключні аргументи. Суд заслухав 273 свідків, прийняв 5 467 доказових матеріалів, а стенограма сягнула 29 238 сторінок.

Результат виявився неоднозначним. З десяти пунктів обвинувачення шість стосувалися злочинів проти людяності, чотири — воєнних злочинів. І саме за всіма пунктами щодо злочинів проти людяності обвинувачених виправдали: суд вирішив, що прокуратура не довела поза розумним сумнівом існування широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення. Тобто сотень потерпілих і задокументованих епізодів виявилося недостатньо — бо міжнародний злочин вимагає довести ще й контекст.

Для українських розслідувань це практичний сигнал. Мало фіксувати окремі епізоди — паралельно треба збирати матеріал про систему: повторюваність дій, географію і час, категорії потерпілих, способи вчинення злочинів, командні зв'язки, накази, внутрішні документи та реакцію керівництва на відомі йому злочини. Кількість важлива, але арифметика не замінює доказування. І окремо — ланцюг посад не дорівнює ланцюгу відповідальності: суд у справі Тачі аналізував роль кожного обвинуваченого, його повноваження, конкретні дії та реальний вплив.

Ще один урок — про інформацію. Розвідувальні, оперативні чи OSINT-дані можуть підказати версію й напрям розслідування, але самі собою доказом не стають: їх потрібно зіставляти з іншими джерелами, встановлювати походження й автентичність. Це особливо актуально для України, яка накопичує величезні масиви даних про війну.

І головне — докази мають пережити війну. Політичне вікно для правосуддя може відкритися через роки: за чверть століття змінюються уряди, статуси й інституції, а питання індивідуальної відповідальності не зникає. Тож питання не лише в тому, коли відбудеться суд, а з чим Україна до нього прийде.