США платять мільйони доларів чужим країнам за прийом депортованих мігрантів

Йдеться про новий підрозділ Державного департаменту США — Управління з питань реміграції, де працюють близько 15 людей. Очолив його кадровий співробітник Держдепу Крістіан Ерхардт, який майже 20 років займався охороною посольств, зокрема в Африці. Минулого року він отримав нову посаду і відтоді об'їздив усю Африку, переконуючи місцевих лідерів приймати депортаційні рейси зі США — навіть якщо депортовані не є їхніми громадянами. На зустрічах його сприймають як посланця Білого дому.

За внутрішніми урядовими документами, станом на кінець червня адміністрація схвалила або пообіцяла виділити щонайменше 410 мільйонів доларів на угоди з 31 країною — переважно в Африці та Латинській Америці. Людей відправляють до держав, із якими вони не мають жодного зв'язку, а подекуди там при владі авторитарні режими. Так, до Коста-Рики полетіли рейси з мігрантами з Китаю, Росії, Ірану та Афганістану, а до африканського королівства Есватіні — з В'єтнаму, Лаосу, Куби та Ямайки.

Вказівку укладати такі домовленості, за даними видання, дав Стівен Міллер — заступник керівника апарату Білого дому, відомий антиіммігрантською позицією. Посадовці кажуть, що він пролобіював призначення в Держдепі, які дозволили йому ігнорувати інші зовнішньополітичні цілі заради збільшення кількості депортацій.

Суми для різних країн відрізняються: 13 іноземних урядів мають отримати прямі виплати на 81 мільйон доларів, а ще з деякими країнами Білий дім вів переговори про мільйони доларів. Контракти, за даними журналістів, покликані обійти законодавчі вимоги, зокрема щодо гарантій прав людини, і передбачають мінімальний контроль за витратами та поводженням із мігрантами.

Умови теж різні: Уганда приймає лише громадян африканських країн, ДР Конго, навпаки, відмовляється брати вихідців з Африки, а Гана та Сьєрра-Леоне — лише тих, хто вчинив ненасильницькі злочини. Мігранти в інтерв'ю та скаргах розповідають, що опинялися в нелюдських умовах — їх били озброєні охоронці, позбавляли їжі та забороняли спілкуватися з адвокатами чи родинами.

Загалом адміністрація вже депортувала понад 25 тисяч людей щонайменше до 28 третіх країн. Понад 20 тисяч вислали до Мексики за неофіційною угодою, решту — переважно до Африки та Латинської Америки. У Білому домі наполягають, що це єдиний спосіб вислати тих, кого найважче депортувати. Імміграційні юристи натомість кажуть про правову лазівку: треті країни можуть згодом примусово вислати цих людей туди, звідки вони тікали.