Росія голосує під контролем Кремля: вибори, де результат відомий заздалегідь

Формально росіянам пропонують обрати 450 депутатів на наступні п'ять років. Насправді ж підсумок голосування зрозумілий ще до відкриття дільниць: контроль над системою Кремль вибудував остаточно. Половину мандатів розподіляють за партійними списками, ще 225 депутатів обирають в одномандатних округах — до яких Москва вписала й окуповані території України: Крим та частини Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей.

Нині 320 місць у Думі тримає «Єдина Росія», якій для ухвалення потрібних Кремлю рішень не потрібні союзники. Щоб зберегти таке становище, партії Путіна треба взяти щонайменше 300 мандатів. Інтрига кампанії, отже, не в тому, хто переможе, а в тому, наскільки переконливу цифру перемоги намалюють. Державний ВЦИОМ наприкінці серпня давав «Єдиній Росії» лише 37% підтримки, а найближчій КПРФ — 11,6%. Та відсоток рейтингу й кількість мандатів у російській системі давно не тотожні.

Вибір партій на папері широкий: КПРФ, ЛДПР, «Справедлива Росія», «Нові люди». Але всі вони підтримують війну проти України й голосують синхронно з «єдиноросами». Виборцю фактично лишають одне завдання — вирішити, хто саме підтримає чергову ініціативу Кремля: «комуніст», «націоналіст», «соціаліст» чи «умовний технократ».

Цього разу Путін відкрито вплівся в кампанію: раніше він тримав дистанцію від непопулярної партії, а тепер виступає на її зборах і прямо каже, що голос за «єдиноросів» — це голос за продовження його лінії проти України та Заходу. Кремль хоче зробити вибори ще й демонстрацією «національної єдності» після майже п'яти років великої війни.

Найбільше влада переймалася тими, хто хоч побіжно закликав зупинити війну. Найнебезпечнішим конкурентом раптом стало «Яблуко» — єдина зареєстрована партія, яка відкрито виступила проти продовження війни, вимагаючи припинення вогню, дипломатії, миру та кінця політичних репресій. На попередніх виборах вона набирала трохи більше 1% і востаннє потрапляла до Думи ще 1999 року. Та 10 серпня так званий «Верховний суд» за позовом ультранаціоналістичної «Родини» на чолі з депутатом Олексієм Журавльовим зняв федеральний список «Яблука». Причини знайшли креативні: пожертви від росіян, які колись отримували гроші з-за кордону, публікації у заблокованих соцмережах, порушення авторських прав. Далі під позови почали потрапляти кандидати в округах: Ярослава Щербакова у Челябінську зняли через графіті Бенксі та портрет Андрія Сахарова у ролику, Дмитра Смирнова — через старе фото фронтмена Motörhead Леммі Кілмістера, на шиї якого «суд» побачив німецький хрест.

Зачистити всіх не вдалося: у Москві кампанію продовжує 24-річна Поліна Лермант, яка закликає «голосувати за мир» і визнає, що ризикує опинитися у в'язниці. Напередодні партієць Лев Шлосберг отримав 11 років ув'язнення, а колишній депутат Мосміськдуми Максим Круглов — сім. Імовірно, Кремль боїться не перемоги «Яблука», а самого прецеденту: легально проголосувати проти війни, а потім мати справу з масивом незгодних.

В еміграції російська опозиція цього разу таки домовилася. Очільниця ФБК Юлія Навальна та блогер Максим Кац, чиї команди роками конфліктували, закликають голосувати за будь-яку силу, крім «Єдиної Росії», а в округах підтримувати кандидата від «Яблука» або того, хто має шанс обійти єдинороса. Це чергова версія «Розумного голосування» Олексія Навального. «Яблуко» ж пропонує псувати бюлетень, а в округах підтримувати своїх кандидатів, що лишилися в перегонах. Лідер партії Микола Рибаков різко розкритикував план Навальної та Каца, бо той допускає голосування за системні партії, які роками підтримували репресивні закони та війну.

Свою версію запропонував і Ілля Яшин: рух «Мирна Росія» кличе противників Путіна прийти на дільниці 20 вересня рівно о 12:00 і голосувати проти «Єдиної Росії» — щоб фізично показати кількість людей проти війни та влади. Кремль на додачу попросив інші держави не дозволяти протестні акції біля російських посольств у дні голосування, нібито з міркувань безпеки.

Тож ці вибори навряд чи покажуть, кого росіяни насправді хочуть бачити при владі. Реального вибору їм фактично не лишили. Єдине, що зберігає інтригу, — скільки людей після майже п'яти років війни досі готові хоч символічно виступити проти курсу Кремля. І саме цієї цифри влада боїться значно більше, ніж будь-якого кандидата від «Яблука».