Вибори в Росії: «Єдина Росія» знову перемогла, але Кремль не святкує

За попередніми підсумками обробки 95,95% протоколів, «Єдина Росія» набирає 57,83% голосів за явки 59,32%. Разом із перемогами в одномандатних округах, де партія влади попередньо бере 208 мандатів, це дає їй 355 місць у 450-місному парламенті — конституційну більшість. Для порівняння: 2021 року за списками було 49,8%, а разом із мажоритарниками — 324 мандати.

Соціологи, пов'язані з адміністрацією президента, за тиждень до голосування малювали приблизно ті самі цифри: Фонд «Общественное мнение» давав 47–49%, ВЦИОМ — 51–53%. Явка теж мала перевищити показник 2021 року (51,72%) — і перевищила. Голосування тривало 18–20 вересня.

Кремлю цей парламент потрібен, щоб від імені народу затверджувати рішення, які ухвалить Путін. Держдума сьогодні виглядає «сплячою» інституцією без самостійності, але в разі ослаблення режиму саме вона може стати інструментом легітимізації нових політичних рішень — тому важливо, хто саме туди зайде. Окремий мотив — вибори на тимчасово окупованих територіях України: вони мають підперти анексію. Дострокове голосування там триває з початку вересня, а ЦВК РФ дозволила не публікувати адреси дільниць. Члени комісій, нерідко з озброєними військовими, ходять по домівках, люди голосують на вулиці, на капотах машин, а солдати — просто на позиціях. З погляду Києва, легітимність Думи обнулена, бо голоси з ТОТ зараховують і за партійними списками, тож відокремити їх від решти неможливо.

Інтриги майже не було. Адміністративний ресурс мобілізували, губернаторам поставили завдання щодо явки, у регіонах із сумнівами підключили дистанційне електронне голосування. З виборів зняли «Яблуко» — єдину партію з антивоєнною програмою, рейтинг якої влітку зростав до реальних 6%, а в Москві й Петербурзі — до 10%, хоч офіційно було 3%. Разом із партією прибрали й третину її кандидатів в округах. Лідер «Яблука» Ніколай Рибаков розкритикував стратегію Юлії Навальної та Максіма Каца голосувати за найсильніших супротивників влади — і закликав псувати бюлетень за списками. Журналіст Андрєй Мальгін з Італії відреагував на це сарказмом: «Путін щойно закликав громадян прийти на «избиральные» дільниці. Участь у виборах, каже він, це внесок у перемогу. Ну так. Давайте, панове опозиціонери, продовжуйте закликати своїх прихильників прийти й зробити свій внесок у перемогу».

За партійними списками КПРФ отримала 13,76%, ЛДПР — 9,01%, «Новые люди» — 7,96%, а «Справедливой России», яка балансувала на межі, після підрахунку 96,95% бюлетенів допомогли подолати бар'єр — вона має бажані 5%. Попри керованість процедури, в Кремлі відчувають занепокоєння: вперше за багато років ті, хто починав війну проти України, змушені зважати на те, що говорять у Росії. Зростає невдоволення — через репресії, відключення інтернету, перспективу мобілізації, черги за бензином у Москві й Петербурзі, підвищені податки, проблеми в економіці. Проте поки що це не загрожує стійкості режиму.

Економіст Владіслав Інозємцев вважає, що марно чекати змін від «мінімальних» економічних труднощів. Дослідниця з Центру стратегічних та міжнародних досліджень (США) Марія Снєгова певна: потрібен ефект снігової кулі, коли чинники підриву економіки накопичаться й запустять ланцюжок подій. Близько 60% росіян хочуть початку мирних переговорів, набір контрактників уповільнюється, регіони відмовляються від багатомільйонних виплат за контракт із Міноборони. Але Путін не хоче ні зупиняти війну, ні переводити країну на військову економіку — він відкладатиме рішення, сподіваючись на внутрішній розпад України та слабшу підтримку Києва з боку ЄС і США. Тож вибори — чергова демонстрація стійкості режиму. Та що більше суперечностей накопичується всередині системи, то вища ймовірність, що чергова політична криза стане для неї несподіванкою.