Закон Ліндсі–Грема: козир Трампа у грі з Китаєм, а не про Україну

Конгрес ухвалив закон Ліндсі–Грема, і демократи розкололися: 58 «за», 152 «проти». Але головне не в цифрах. І побоювання демократів, і ентузіазм республіканців дуже далекі від питань України.

Суть у тому, що закон дає Трампу де-факто право відновити тарифні війни по всьому світу. Він дозволяє на власний розсуд вводити 100% мита проти країн, які купують російські енергоносії. І це не лише Китай чи Індія: російську нафту й газ беруть ЄС, Японія, Південна Корея, В'єтнам, Бразилія, Саудівська Аравія — загалом щонайменше 40 країн. Тобто митні війни повертаються, тільки тепер під гаслом боротьби з російськими енергоносіями.

Чому закон, який лежав в обох палатах рік, раптом зрушив? Причина — наближення переговорів Трампа і Сі 24 вересня. Цей закон — єдиний козир Трампа, який входить у розмову з дуже слабкою позицією. США застрягли в Ірані без швидких перспектив контролю над Ормузом. До того ж вихід хуситів до Баб-ель-Мандебської протоки та удари по головному нафтопроводу Саудівської Аравії можуть заблокувати цю країну. Трампу доведеться просити лідера Китаю про допомогу на Близькому Сході — інших варіантів вирішити конфлікт у нього немає. А просити без козиря незручно. Тож він повертається до улюбленої зброї — торгових воєн. Їхня результативність невисока, бо США критично залежні від китайських рідкісноземельних металів. Але для Трампа краще це, ніж нічого.

Другий фактор — можлива втрата республіканцями Конгресу. Трампу потрібно посилити позиції до кінця каденції, а скасувати цей закон практично неможливо: 2/3 голосів демократи не матимуть. До того ж республіканці, з огляду на розворот MAGA в бік України, апелюватимуть до цього закону під час виборчої кампанії.

І тут варто наголосити ще раз: законопроєкт не про Україну. Він про посилення Трампа. Логіка мит буде прив'язана лише до двох речей: ситуативної тактичної гри проти партнерів і тих, кого він вважає ворогами, та його щирої віри, що митна політика стимулює реіндустріалізацію США. Попередні мита справді частково повернули виробництво та внутрішні інвестиції, але ширше пожвавлення промисловості, схоже, зумовили високотехнологічні інвестиції, передусім попит, пов'язаний зі штучним інтелектом, а не самі мита. Трамп усе це приписує своїй митній політиці й на цьому будуватиме гру й надалі.

Війна на Близькому Сході робить російську нафту практично безальтернативною. Навіть нові мита на Китай та Індію не зупинять експорт туди: обходити санкції там уміли й раніше. Тож говорити, що закон Ліндсі–Грема зараз зупинить російський нафтовий експорт, не доводиться. Обмеження можливостей такого гравця, як Саудівська Аравія, робить російську нафту майже безальтернативною.

Повторюся: Трампу цей закон потрібен як частина гри з Китаєм. Причому гри, де в нього дуже слабкі карти. І є висока ймовірність, що в переговорах США–Китай ітиметься про Близький Схід, а не про Україну. Перевернути дошку зараз США не можуть. Найімовірніший сценарій — чергова обмежена угода про торгове перемир'я. Питання України та Близького Сходу і втручання в них Пекіна — це вже значно складніша угода, яку Китай готовий розглядати виключно з огляду на ширші поступки США. Чи готовий до цього Трамп — відкрите питання. Але ймовірність такого сценарію, на жаль, низька: перед виборами йти на такі поступки ризиковано. Він може зважитися лише за умови 100% успіху — зупинки війни та можливості продати мир як досягнення.