«Із 98 днів оборони визначених рубежів під Донецьком нас не обстрілювали лише 2 дні», — бійці 11-го батальйону «Київська Русь»

Понад 200 бійців 11-го батальйону «Київська Русь» відзначені державними нагородами

Навесні 2015 року в зоні АТО було гаряче. Одна з бронегруп 11-го батальйону «Київська Русь» виходила з околиць Донецька. Її позиції за ротацією мав зайняти підрозділ іншого з’єднання. Ворог помітив переміщення батальйону... Ось уривок з тексту радіоперехоплення:

— Віжу каробачкі, разрєшитє атработать!

— Нє стрєлять! Участак фронта пакідаєт «11-й бат». Нє дай Бог вєрнутся, пусть уєзжают...

Ворог їх відпускав без бою, бо знав, як бійці цього батальйону вміло та відчайдушно воюють. Це підтверджує і те, що за два роки бойових дій на Сході України понад двісті військовослужбовців 11-го окремого мотопіхотного батальйону отримали державні нагороди. Бійців відзначено за мужність та стійкість, виявлені у важких боях.

Нагадаємо, що 11-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь» був сформований навесні 2014 року. Підготовка здебільшого добровольців Київщини тривала недовго. За кілька місяців 11-й батальйон уже виконував бойові завдання в зоні АТО. Однією з перших позицій, яку їм довелось обороняти, була гора Карачун.

— Пізніше зайшли до Дебальцевого, виставили блокпости та позиції в населених пунктах Чорнухине та Нікішине, — пригадує заступник командира 11-го батальйону капітан Ігор Ткаченко з позивним «Джин». — Виставляли блокпости на дорогах, які з’єднують ростовську трасу і трасу «Донецьк-Луганськ». Перерізали «сепарам» так звані аркади. Ставили блокпости та «опорники» без розпізнавальних знаків просто в тилу противника.

Був випадок, коли до одного з таких «блоків» під’їхали російські морські піхотинці в чорній уніформі та беретах:

— Рєбята, а чьо ето у вас за «блок», єго тут нє далжно бить...

За мить пролунали кулеметні черги та розриви від гранатометних пострілів. Так наші хлопці відповіли, що тут українська земля.

15 серпня 2014 року став чорним днем в історії підрозділу. У бою із ворожими диверсантами загинув перший командир 11-го батальйону полковник Олександр Гуменюк, якого здебільшого називали «Батею».

Згодом батальйон «Київська Русь» із боями дійшов до селища Федорівка, яке розташоване на околиці Петровського. Закріпився. Там оборону тримав героїчний взвод лейтенанта Андрія Шуби. Бійці цього взводу відбили чимало потужних атак бойовиків та російських морпіхів. Хлопці мужньо вистояли. Командування батальйону представило комвзводу до присвоєння звання Героя України.

Ще один великий патріот та мужній боєць 11-го батальйону — кремезний капітан Ільгар Багіров. Відомий багатьом блокпост «Балу» названо його позивним. Під час однієї з ворожих атак він стрибнув за важелі танку й відбив наступ. Через деякий час «Балу» потрапив у засідку, де підірвав себе гранатою разом із бойовиками.

За словами комбата «Київської Русі» підполковника із позивним «Каскад», з 9 лютого по 17 травня 2015 року його батальйон стійко утримував бойові позиції на шахті «Бутовка», «Зеніті», в районі ДАПу та населених пунктів Опитне та Водяне.

— Із 98 днів оборони визначених рубежів під Донецьком нас не обстрілювали лише 2 дні. Ворог постійно стріляв з САУ, «Градів», танків та мінометів, — розповідає комбат. — Тоді ми втратили 8 бійців. Понад 40 було поранено. 140 бійців зазнали контузії. В строю батальйону тоді залишилися 300 воїнів — на ділянку оборони майже в 10 кілометрів.

«Каскад» — випускник Казанського танкового училища, відслужив у війську 20 років. На війну пішов добровольцем. Як кажуть, не всидів удома. Тим більше, що на той момент в АТО, у складі 128-ї огпбр уже воював його син. У батальйоні «Київська Русь» «Каскад» спочатку був авіаційним навідником, потім — начальником бронетанкової служби. З кінця квітня 2015 року його призначено командиром 11-го батальйону.

Під час оборони під донецьким аеропортом бійцям батальйону тривалий час не давав підняти голови ворожий снайпер. Навіть антиснайперській групі спецпідрозділу не вдалося його знешкодити. Якось комбат скочив у танк на місце навідника-оператора і його єдиний постріл не залишив ворожому снайперу жодного шансу.

А в лісосмузі, що неподалік від окупованого Спартака, комбат знищив колону ворожих БТР-80, зенітних установок та іншої техніки. За це він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Із великою гордістю багато хто в батальйоні розповідав мені й про оператора ПТРК із позивним «Тихий». Під аеропортом цей боєць знищив ворожу БМП і вже поранений продовжував вести ракету до цілі. І не схибив.

Іншого разу «Тихий» доповів комбатові, що за будинком видніються два задні катки танка противника: «...Можу спробувати влучити в нього».

— Щойно вилетіла керована ракета, як перед танком з’явився мікроавтобус. Після того пострілу нас три доби накривала ворожа артилерія, — пригадує «Каскад». — За кілька днів до нас приїхав комбриг і запитав: «Знаєте, хто був у бусі? Семеро офіцерів ФСБ. Ось тому вам так і насипають...»

Свою другу річницю від дня формування воїни 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» зустріли не за святковим столом. Нині вони тримають оборону на визначеній ділянці в одному з районів Луганщини. Чимало бійців, із ким мені довелося спілкуватися, не приховували гордості, що захищають Україну в складі прославленого батальйону «Київська Русь».

«Народна армія»

Міністерство оборони України