Герої не вмирають. Полковник міліції Євген Юханов до останньої хвилини рятував людей у пеклі Дебальцевого (ФОТО)

Дебальцеве. Чорна сторінка нашої історії. Пліч-о-пліч вже палаюче місто до останнього боронили герої: військові, міліціонери, волонтери. Саме тут, рівно рік тому, 10 лютого 2015 року, трагічно загинув начальник Дебальцевського міськвідділу міліції Євген Юханов. 38-річного донецького міліціонера, який зумів організувати роботу міліції в повному оточенні, врятував десятки людей і вижив під «градами», розстріляли бойовики-чеченці під час наступу. Сьогодні ми згадуємо подвиг офіцера і людини з великим серцем, який віддав своє життя за мир і свободу України.

Фото Євгена Юханова стоїть у кабінеті начальника поліції Донецької області В'ячеслава Аброськіна, а у колег, які знали полковника міліції, до сих пір не піднімається рука видалити з телефону його номер. Здається, ще трохи - і почуєш його завжди бадьорий голос. Він був на зв'язку вдень і вночі, готовий прийти на допомогу, всі ці кілька місяців пекла він буквально жив у міськвідділі.

У ті дні місто вже покинули всі органи влади, і тільки міліція залишалася поруч з жителями, взявши на себе функції з порятунку людей. Євген Юханов зі жменькою підлеглих безстрашно працювали на лінії вогню, розбирали завали будинків, вивозили із зони обстрілу вцілілих жителів і тіла загиблих, знаходили і привозили гуманітарну допомогу - хліб, воду, ліки, боролися з мародерством.

Не розгубитися, не панікувати, вижити в «гарячій точці» і зберегти залізну дисципліну особового складу герою допомагав досвід і загартованість боксера - в юності міліціонер вигравав змагання, завойовував кубки. Зараз спортивні нагороди офіцера знаходяться в музеї Головного управління Нацполіціі в Донецькій області.

На початку 2014 року, коли Донеччину поглинула хвиля терору, Євген Юханов очолював міліцію громадської безпеки ГУМВС України в Донецькій області. Міліціонер не змінив присяги і чесно виконував свій обов'язок, захищаючи жителів від масових заворушень, викликаних проросійськими силами. Під час захоплення обласної прокуратури в Донецьку правоохоронець отримав серйозні травми.

- Спочатку почали кидати каміння, потім пішли в хід шумові гранати і пляшки із запальною сумішшю. Міліціонерів витягали з оточення, в основному на той момент там були молодики 18 - 20 років, їх валили, били. Його одного з перших збили з ніг, почали бити. Він був сильно поранений і довго лікувався, - розповідає колега Євгена, Артем Кисько, що був тоді начальником кримінальної міліції Донецького міськуправління, а нині - начальник управління кримінальної міліції ГУНП в Донецькій області.

Після лікування, в серпні 2014 року Євген Юханов був направлений у Дебальцевський міськвідділ міліції для налагодження роботи. У той час міліції там фактично не існувало, будівлю міськвідділу було кинуто, співробітники, які ще залишалися, були дезорієнтовані і роз'єднані.

За короткий час йому вдалося згуртувати колектив міськвідділу, який працював як годинник.

- Це порядна людина, яка переживала за людей, за дітей, не зупинялася ніколи. Раз на місяць повністю вилітало скло в міськвідділі, він продовжував їх ставити, склопакети неможливо було знайти в той час там, у Дебальцевому, але він ставив їх, щоб у будівлі працювали люди, щоб люди бачили, що є міліція, яка готова їм прийти на допомогу , - зазначає начальник ГУНП в Донецькій області В'ячеслав Аброськін.

Наступ російсько-терористичних сил особовий склад під керівництвом Євгена Юханова зустрів у повній боєготовності. У цьому була заслуга тоді ще підполковника Юханова - він був лідером, здатним вести за собою людей, співробітники без розмов довірили йому свої життя. Найголовнішим для Євгена Юханова були люди. Він нікому не відмовляв у допомозі.

- Ми бачили в ньому лідера. Жодного разу ні скула не здригнулася. Він брав відповідальність за весь особовий склад. Будь-яку долю людини готовий сприймати як свою. Він усіх бабусь вислухає, роздав телефон всім жителям, перейнявся проблемами Дебальцевого, - згадує Ігор Небаба, колега і друг Євгена Юханова, а зараз - начальник Волноваського відділу поліції.

При перших же артударах терористів міліція взяла за правило - виїжджати на місце обстрілу, рятувати тих, кого було ще можна, і вивозити тіла загиблих. В один із днів було пошкоджено одразу 150 будинків, гинули цілі сім'ї.

Пізніше, коли перестали працювати магазини, зникли світло, вода і газ, - Дебальцевські міліціонери привозили речі першої необхідності в обстрілювані райони, щоб люди не ризикували собою, блукаючи по місту в пошуках їжі. Тоді з 160 співробітників залишилося всього близько 40 - найстійкіших і вірних боргу.

- Ми розвозили гуманітарну допомогу, їздили, де лінія передова, Євген Георгійович всіх змушував берегтися, а сам не надягав ні бронежилет, ні каску. Разом з начальником обласного главку В'ячеславом Аброськіним домовлявся за воду, за продукти харчування. Один раз нам прийшла гуманітарка, і ми з «Соколами» проводили колону з 2 машин на пункт МНС для роздачі, і в цей момент почався обстріл гуманітарного конвою, все повибігали з машин, я кажу Євгенію Георгійовичу: «давайте в тунель». Він каже: «стій на місці, за нами ангели-хранителі, значить, за нас моляться і переживають», - розповідає Юрій Буздуган, колишній співробітник Дебальцевського міськвідділу міліції, а зараз - поліцейський ГУНП в Донецькій області.

Дуже важко Євген Юханов переживав смерті дітей. Коли при взятті тоді ще нашого Вуглегірська терористи прямою наводкою знищили приватний будинок, в якому знаходилися діти, він не міг говорити: від хлопчиків 7 і 11 років мало що залишилося, 8-річна дівчинка залишилася калікою.

Міліціонер зробив все, щоб уберегти дітей. Завдяки Євгену Юханову в січні 2015 року, коли почалися найважчі обстріли, вдалося врятувати десятки дітей - за ініціативою генерала Аброськіна вони були вивезені до Дніпропетровської області, де могли жити і вчитися в безпеці.

- У той період бойовики по 24 години обстрілювали місто з установок «град», я залишався ночувати, ми з Євгеном Юхановим ночували в кабінеті. Його подвиг - це вивезені діти. Просто вивезти мало. Адже не було ні зв'язку, ні можливості організувати збір. Співробітники вночі обходили будинки, вказували точку збору, і на наступний день ми їх вивозили. Таким же чином ми вивозили і звичайних жителів, не можна сказати, що ми приїхали, кинули клич, і всі зібралися. Ні, це була велика робота з переконання людей, - підкреслив генерал Аброськін.

Незабаром кільце навколо Дебальцевого замкнулося. У ці дні до обложеного міста вдалося пробратися спецгрупі главку міліції.

- Це було диво. Ми проїхали кордон - військовослужбовці були з розпізнавальними знаками України, жовтий скотч. Тільки коли ми проїхали, зрозуміли, що це вже були російські військові, - розповідає Артем Кисько, який був старшим групи, і згадує той страшний день, 10 лютого, коли зупинилося серце бойового товариша, і з ризиком для життя міліціонери вивозили його тіло. - Мобільного зв'язку не було, місто зазнало найсильнішого обстрілу, але не було паніки у співробітників. Місто було вже перемішане: тут наше, а тут «ДНР». Женя поїхав, пройшло 30 хвилин. Його нема. Почали переживати. Незабаром зателефонували бійці і кажуть: знайшли труп у бушлаті на узбіччі. Серце тьохнуло, ми зрозуміли .... З Небабою заїхали в Артемівськ, ця траса прострілювалася. Міномети били без передиху - не могли в укриття доповзти. В снігу 2 години пролежали. Артобстріл йшов до глибокої ночі. Поки нас не було, генералу доповіли, що ми теж загинули. Тільки наступного дня ми на бронетехніці доїхали до місця ...

За героїчну роботу без оглядки на смертельний ризик Євген Юханов отримав звання полковника. Це було 8 лютого, за два дні до загибелі.

- Я подзвонив йому привітати, і він повідомив мені, що у нього Назар вперше пішов, і я відчував, що він думає: «шкода, що я не побачив його перші кроки ...» Для нього це були в один день дві радісні новини, - згадує Юрій Буздуган.

Євген Юханов похований в смт Мангуш під Маріуполем, де його сім'я жила останнім часом. У героя залишилася кохана дружина і двоє маленьких дітей - 7-річна Єва і Назар, 2,5 років, які завжди будуть пишатися своїм татом.

Відділ комунікації ГУНП

в Донецькій області

www.npu.gov.ua