Курсант Національного університету Повітряних Сил сержант Денис Годованець презентував збірку власних віршів «Незалежність і Свобода»

У Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба пройшли літературні читання. Курсанти та викладачі видового військового вишу зібралися у затишній залі громадської галереї музейного формату «Обереги музичної Харківщини», що розташована у приміщенні клубу університету. Було прочитано кращі твори Українських поетів та обговорено їхні основні тематичні напрямки.

Курсант випускного курсу сержант Денис Годованець презентував збірку власних віршів. Збірка «Незалежність і Свобода» складається з 26 віршів.

— 26 — це цифра для мене дуже символічна. Адже незалежній Україні на даний момент саме 26 років. Тож я постарався, так би мовити, своєю творчістю зробити подарунок нашій країні та всьому народу, — зауважив сержант Денис Годованець.

За словами майбутнього офіцера, у збірці він поєднав історію і сьогодення України, її національно-визвольну боротьбу, що продовжується віками. Також він відобразив тяжку долю нашого народу, його тернистий шлях, окроплений кров’ю і сльозами матерів.

Денис народився на Одещині у місті Подільськ. З дитинства вирішив стати військовим. У 2009 році став вихованцем Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Практично одразу почав робити перші спроби написання віршів. Після закінчення якого у 2013 році став курсантом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Свобода

У степу, залитим кровю,

Йшли сини народу,

Бо поклялись Україні

Вибороть свободу.

Бо свобода та пянила,

Не давала спати.

Вона в снах до них ходила

І звала повстати.

Україна їх позвала:

«Поставайте, діти,

Я ж вас, рідних, колихала,

Ворога гоніте!»

Вранці-рано вони встали

І запрягли коней,

Взяли в руки гострі шаблі

Під пахву ікону.

Бо свобода найдорожчий

Потяг до життя,

Бо вона найважливіше

Людства здобуття.

Україна — понад усе!

Коли за вікнами війна відьмачить

І смерть до горла бритву піднесе.

Коли мільйони тут життя не бачать,

Люби її, вона — понад усе!

Коли народ обібраний до нитки

Й пшеницю в полі доїдає тля.

Коли кляне її твоя сусідка,

Люби її — вона твоя земля!

Коли горять міста й палають села,

Снаряди падають і землю град трясе.

В мить коли доля зовсім невесела,

Люби її, вона — понад усе!

Люби її коли голодомори

Повстання, революції, бунти.

Коли в очах її безкрайнє горе,

Ти подаруй їй краплю доброти.

Зігрій її своєю теплотою

І може сонце зійде серед криг,

І може сонце ранньою весною

Розтопить у душі замерзлий сніг.

Хай ти один, але ти в полі воїн.

Прийдуть десятки, потім тисячі.

Сьогодні ти один, а завтра буде двоє,

А потім сотні злізуть із печі.

Міністерство оборони України