Під час бою командир взводу лейтенант Руслан Філіпсонов виніс з-під вогню 7 своїх бійців

Лікарі давали мінімальні шанси на його одужання, з огляду на важкість поранень. Але він вижив, став на ноги і повернувся до строю...

Коли під час шикування начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук представив особовому складу лейтенанта Руслана Філіпсонова, офіцера зустріли бурхливими оплесками. Аплодували йому і колеги-офіцери, і солдати, і курсанти, адже пліч-о-пліч з ними на посаді інженера служби РАО відтепер служитиме воїн, історію якого можна справедливо вважати взірцем бойового братерства, а повернення до лав Збройних Сил після важких поранень — майже дивом.

Лейтенант Руслан Філіпсонов зазнав тяжких поранень у бою на Луганщині в серпні 2014 року. Під час того бою офіцер врятував шістьох поранених побратимів, перенісши їх в укриття, а рятуючи сьомого — потрапив під обстріл «Градів». Він пережив дві клінічні смерті та 52 операції, але вижив і став на ноги. Після дворічного лікування та реабілітації Руслан Філіпсонов продовжив службу.

Обличчя молодого офіцера зазвичай щире й усміхнене, але не тоді, коли він розповідає про війну. Коли йому, 24-річному випускникові факультету прикладної математики та фундаментальних наук Національного університету «Львівська політехніка», в червні 2014-го прийшла повістка, він без вагань пішов до військкомату. Як випускник військової кафедри, у званні молодшого лейтенанта став командиром взводу 24-ї механізованої бригади.

У район проведення АТО у складі свого підрозділу Руслан Філіпсонов потрапив наприкінці червня 2014 року. Спершу воювали в Лисичанську, Сєверодонецьку й Артемівську, а згодом їх перекинули під Лутугине. Той бій 20 серпня 2014 року боєць пам’ятає по хвилинах. Його взвод на висоті утримував опорний пункт за сім кілометрів від Луганська. Зранку українців почала обстрілювати артилерія бойовиків, потім наші позиції атакували танки. Спершу воїнам вдавалося утримувати позиції, але згодом ворог збільшив натиск — і хлопці були змушені відійти. Але у підрозділі вже було чимало поранених та контужених.

Кожного пораненого лейтенант Філіпсонов тягнув на собі близько кілометра. При цьому і на ньому, і на поранених були бронежилети й автомати. Так Руслан переніс в укриття шістьох бійців. Коли перетягував сьомого — розпочався обстріл з «Градів». Руслан заліг, однак це його не врятувало: снаряд вибухнув поруч, і уламки посікли все тіло...

Усі семеро врятованих офіцером воїнів згодом одужали в госпіталях. А йому самому довелося пройти важкий дворічний марафон лікування та реабілітації. Лікарі констатували поранення черевної порожнини, обох ніг, розтрощення правої руки, ушкодження легені, майже повну втрату кишечника й серйозне пошкодження сечового міхура. Медики давали мінімальні шанси на одужання.

Три дні Руслан Філіпсонов пролежав у польовому госпіталі поблизу Лутугиного. Через обстріли перевезти його до Харкова медики не могли. Згодом таки прилетів вертоліт, і під час польоту настала перша клінічна смерть. Руслана вдалося врятувати за допомогою дефібрилятора. У Харкові під час дванадцятигодинної операції лікарі стабілізували стан його здоров’я, і це дозволило перевезти пацієнта до столичного госпіталю. У Києві його знайшла мама, яка залишалася поруч із сином, поки він не став на ноги.

Двічі Руслан Філіпсонов лікувався в Австрії, де йому зробили ще декілька операцій. Під час однієї з операцій вдруге настала клінічна смерть, однак Руслан знову повернувся. Нині він щиро вдячний усім лікарям за допомогу, адже вважає, що і українські, й австрійські спеціалісти творять дива. А ще він вдячний волонтерам та пересічним українцям, які підтримували його та допомагали боротися.

Співачка і волонтер Наталка Самсонова познайомилася з Русланом Філіпсоновим у Львівському військовому госпіталі, де той спершу лікувався, а згодом проходив реабілітацію. Вона намалювала його портрет у військовій формі. Згодом, після повернення на службу, під час святкування 25-річчя творчої діяльності співачки Руслан вийшов на сцену у військовому однострої та подякував співачці за віру в нього.

«Я не уявляв свого життя без військової форми і дуже хотів повернутися до війська», — резюмує Руслан.

Нині Руслан Філіпсонов передає унікальний бойовий досвід та знання курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Його любов до Батьківщини і народу, самопожертва заради побратимів стануть прикладом для майбутніх офіцерів Української армії.

За мужність і героїзм лейтенанта Руслана Філіпсонова нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

«Народна армія»

Міністерство оборони України