На Прикарпатті військові правоохоронці та представники ветеранських організацій провели День мужності та звитяги

Представники Західного територіального управління Військової служби правопорядку та ветеранських організацій 24-ї Залізної дивізії та 7-го механізованого полку вшанували пам’ять воїнів, які визволяли від нацистів села Черемхів та Коршів Коломийського району Івано-Франківської області.

Під час зборів за участю педагогічного колективу та учнів Черемхівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів директор школи Ірина Якубяк наголосила, що пам’ять про воїнів – переможців нацизму залишиться назавжди, на їхньому прикладі та прикладі новітніх героїв виховуються майбутні покоління захисників України.

Полковники у відставці Юрій Чудінов і Анатолій Михайленко розповіли, в яких умовах відбувалося визволення Прикарпаття і, зокрема, села Черемхів від ворога. Юрій Чудінов поділився спогадами про хмельничанина, Героя Радянського Союзу рядового 7-го стрілецького полку 24-ї стрілецької дивізії (Залізної) 18-ї армії 4-го Українського фронту Володимира Майборського, який виявив виняткову хоробрість та відвагу.

…13 липня 1944 року розпочалася Львівсько-Сандомирська наступальна операція проти об’єднаних німецько-угорських військ, метою якої було звільнення Західної України та Південної Польщі.

Сьомому стрілецькому полку було поставлено завдання прорвати оборону противника у районі села Черемхів, та з перших хвилин бою подальше просування підрозділів було зупинене вогнем із ворожого ДЗОТу. Майборський отримав наказ знищити оборонну точку і йому навіть вдалося непоміченим підібратися до неї на відстань кидка гранати. Та подавити її він не встиг – кулеметна черга прошила обидві ноги. Ворожий кулеметник вирішив, що загрозу ліквідовано, і втратив пильність. Це дозволило Герою доповзти до «мертвої зони» ДЗОТа.  Розуміючи, що від нього залежить доля бойових побратимів, хмельничанин закрив грудьми амбразуру та одночасно закинув до нутрощів ворожого укріплення протитанкову гранату.

Полк прорвав оборону противника, пішов у наступ, а важкопораненого бійця підібрали санітари. Після десяти місяців лікування Володимира Петровича було звільнено з армії по інвалідності. Повернувшись додому, працював у колгоспі, згодом став головою селищної ради. Із життя пішов 7 січня 1987 року.

Слід зазначити, що місцеві жителі добре пам’ятають про цей подвиг: в Черемхах перед сільською радою височіє пам’ятник герою, а меморіальна дошка прикрашає будівлю сільської школи.

Під час заходу учні подарували гостям невелике музичне дійство, а ті, в свою чергу, подякували їм за увагу і за те, що не забувають про тих, хто звільнив їх землю від загарбника.

Після урочистостей у школі гості разом з учасником антитерористичної операції головою Черемховецької сільської ради Михайлом Паньківим відвідали місця боїв та поклали квіти до братської могили загиблим у роки Другої світової війни у селі Коршів, в якій поховано більше 1500 воїнів.

Міністерство оборони України