«Тугарин»: «Саме тут, на передовій, народжується покоління справжніх патріотів України»

З людиною, яку ви бачите на знімку, мене звела доля неподалік лінії оборони Маріуполя. Його позивний «Тугарин». Коли ми розговорились, то я вирішив нічого не додавати і не викидати зі слів цього чоловіка. Просто вчитайтесь. І ви зрозумієте, які люди боронять нашу державу на Сході України.

– Я на війні вже два роки. Точніше, за кілька днів святкуватиму другу річницю. Шлях у війську: доброволець – мобілізація – контракт. У житті виріс без батька. Щоб підняти мене на ноги і дати хоч якийсь життєвий старт, моя мама багато працювала, тож виховувала мене вулиця. Утім, вулиця – це не самий поганий вчитель. Бо вона в чоловікові виховує чоловіка. А справжній чоловік повинен бути там, де потрібно захистити жінку, свій дім, державу. Дуже легко сидіти вдома і розповідати про любов до України. На день вишиванки вдягнути вишиту сорочку та пройтись містом. А от приїхати сюди, в багнюку і холод, коли часто не буває нормального харчування. Коли триває обстріл, а ти маєш прикрити побратимів, щоб вони вийшли з-під вогню. Отже, щоб воювати, треба бути мужиком.

– Я пишаюсь людьми, з якими доля звела мене тут. Та образливо те, що сюди приходять дядьки по 50-55 років. А молодь просто ховається. Ну як так, у 25-30 років? Чого боятись? Будь мужиком – візьми повістку. Прийди і виконай свій чоловічий обов’язок. Доведи, перш за все, собі, що ти чоловік, на якого можна покластися. Не забувай, що якщо тобі випала рокова доля, від неї не втечеш і у цивільному житті.

– Бачив на передовій хлопців 18-20 років. Вони вже, як то кажуть, не бояться й чорта. За свою державу, за свою сім’ю і народ готові лягти в землю і забрати з собою ворогів. Вважаю, що саме вони і є покоління справжніх патріотів, яке зараз народжується в нашій країні. В Іловайську я мав приклад, коли служив в нас такий хлопчина Андрій. Його позивний був «Хома». Він собою накрив гранату, врятувавши життя двом товаришам. Йому було 19 років. Розумієте? 19 років.

– Коли я був у відпустці, до мене підійшов чолов’яга, який сказав, що ми воюємо за гроші. Я йому запропонував разом поїхати на заробітки – будеш грошовитий, одітий, нагодований. Але ж не хоче така негідь їхати на фронт. Воно і зрозуміло – бо то ж чоловіком треба бути, з характером і якимось змістом в душі. Все ж дуже просто. А з іншого боку, дуже складно для таких от «гнилих людей». Це добре, що війна показує, хто є хто.

«Народна армія»

Міністерство оборони України