Вижити, щоб перемогти

Близько 10 років тому уродженець Запорізької області Кирило Хоменко вийшов з райвійськкомату трохи засмученим, адже під час проходження медичної комісії в нього виявили плоскостопість, через що в службі у війську хлопцю відмовили. Тож чоловік пішов працювати різноробочим на будівництвах та в інших підприємствах. Невдовзі знайшов свою другу половинку — Катерину, яка подарувала сина Ярослава. Але доля розпорядилася так, що Кирило все ж таки став військовим. Щоправда, не у 18-річному віці, а після того, як відсвяткував свій 27 день народження.

Це сталося влітку минулого року, і цього разу чоловік вже не став чекати повістки з військового комісаріату, а сам з’явився туди зі зрозумілою метою: дати можливість послужити Україні та відстояти її недоторканість та територіальну цілісність. І у серпні 2015 року Кирило Хоменко став до строю однієї з мотопіхотних бригад оперативного командування «Південь». В складі свого підрозділу він пройшов важкий шлях обпаленими війною місцевостями Донбасу. А нині виконує нелегку місію на одному з блокпостів на найвідповідальнішій і небезпечній ділянці, яку називають «нульовкою».

— Тут — наші позиції, а ось там, на відстані близько 800 метрів, вже розташовані бойовики. А ще ближче до нас — лісосмуга. Ось туди часто підходять ворожі диверсійно-розвідувальні групи, і відкривають по нас вогонь з відстані близько 300 метрів. Приміром, днями бій з ними тривав кілька годин поспіль. Спекотно було, аж стовбури наших автоматів стали червоними, — уважно дивлячись в прилад спостереження, розповів стрілець солдат Хоменко.

Про що замислюється Кирило тут, на самому «передку», в нечасті години затишшя? Звісно, що думками він повертається до рідної домівки: до своїх батьків, дружини, півторарічного сина Ярослава та тримісячних доньок-близняток Злати й Кири, які народились вже тоді, коли їхній батько зі зброєю в руках мужньо захищав українську землю на Донеччині.

— На щастя, командування пішло мені назустріч, і нещодавно під час короткочасної відпустки я мав змогу побачити своїх дівчаток та потримати їх на руках. Такі маленькі вони, цікаві, рідні... Головне, щоб росли здоровими та в мирі й злагоді, — поділився радістю захисник України.

Напевно, заради того він та тисячі його бойових побратимів і знаходяться на сході України, щоб захистити право на мирне життя наших дітей, щоб вони не чули вибухів снарядів, а на їхньому обличчі завжди були життєрадісні посмішки. І в цьому строю мужніх і відважних своє гідне місце зайняв солдат Хоменко, який надійно, ризикуючи власним життям, щоденно обороняє рубежі нашої держави. В серпні у нього закінчується термін служби по мобілізації, але, як розповів Кирило, він планує залишитися служити вже за контрактом.

Міністерство оборони України