20 років у «Детекторі медіа»: історія редакторки, яка починала з трьома дітьми
Світлана Остапа розповідає, як поєднувала роботу в медіа з близнюками, депутатством і дорогою з Бучі на Позняки, та чому залишилася на два десятиліття.
Коли Світлані Остапі запропонували працювати на сайті «Телекритика», вона мала п’ятирічний досвід дослідження закордонного українства разом із Михайлом Горинем, а також трьох дітей, з яких двоє — близнюки, що щойно пішли в садок. Тоді вона не уявляла, як усе це поєднається з новою темою «медіа про медіа».
Перші місяці були важкими: діти часто хворіли, син Тарас навіть потрапив до Охматдиту з пневмонією. Світлана думала, що на цьому співпраця завершиться, але шеф-редакторка Наталія Лигачова зателефонувала й запевнила, що чекає на її повернення. Так почалися 20 років роботи, протягом яких Остапа «відвоювала» лише право спати вночі — на відміну від більшості колег-«сов».
За цей час вона захопилася медіареформами, зокрема створенням суспільного мовлення, і згодом очолила наглядову раду НСТУ. Разом із колегами з «Детектора медіа» вона захищала свободу слова на всіх можливих майданчиках — від громадських рад до європейських конференцій. В архіві — «Стоп цензурі», Межигір’я, Революція Гідності, безліч відряджень і заходів.
За 20 років медіагалузь змінилася невпізнанно: з’явилося Суспільне, зникли медведчуківські канали, Ахметов закрив свою медіагрупу, а телеграм почав конкурувати з телебаченням. Через війну релокувалися десятки медіа, загинули колеги, зокрема Влад Дзіковський. Незмінною лишається Наталія Лигачова, яка й досі керує проєктом.
«Для когось 20 років — це все життя, для когось половина, для мене майже третина. Третина насиченого і цікавого професійного життя», — підсумовує Світлана Остапа.
