35 років незалежності: чому свобода потребує щоденного захисту

Цьогоріч Україна святкує 35 років незалежності, а Сполучені Штати — 250. Попри різні історичні шляхи, обидві річниці об'єднує спільна істина: громадяни самі визначають власне майбутнє, а не підкоряються чужій волі.

Америка закріпила цей принцип у 1776 році, проголосивши, що влада уряду походить зі згоди тих, ким він управляє. Україна винесла його на всенародний референдум у грудні 1991-го — тоді понад 90% громадян підтримали незалежність, і більшість голосувала «за» в кожному регіоні, включно з Кримом.

Але проголошення незалежності — лише старт. Найважча робота попереду: будувати інституції, здатні захищати права й витримувати випробування, та переконувати нові покоління, що самоврядування варте зусиль.

Приклад цієї щоденної боротьби — історія Юлії з Бучі. Під час окупації міста вона вивезла дітей, а повернувшись у травні 2022-го, знайшла дім пограбованим, а громаду — травмованою масовими вбивствами. Замість зневіри жінка обрала дію: вступила до добровольчого підрозділу ППО й тепер після роботи виходить на нічні чергування, захищаючи небо від російських дронів. Вона також започаткувала ініціативу збереження пам'яті про місцеву художницю, яка не пережила окупації.

Сила України — в активному суспільстві, яке формувалося десятиліттями, а не виникло з початком війни. Ще з 1989 року громадські організації співпрацюють із Національним фондом підтримки демократії, і цей досвід показує: громадянські навички самоорганізації, набуті після Революції Гідності, стали основою стійкості під час повномасштабної агресії.

Демократична підзвітність не суперечить обороноздатності — навпаки, вона її зміцнює. Коли громадяни вимагають відповідальності від влади, країна вчасно помічає помилки та зберігає довіру в найскладніші моменти. Цю суб'єктність не можна відкласти до перемоги — вона сама наближає її.