Бібі Нетаньягу: від бійця спецназу до прем'єра під ордером МКС

Беньямін Нетаньягу народився 1949 року в Тель-Авіві, за рік після проголошення незалежності Ізраїлю. Його батько Бенціон, уродженець Варшави з прізвищем Мілейковський, був сіоністським активістом і особистим секретарем Зеєва Жаботинського. Емігрувавши до Палестини, він узяв собі єврейське прізвище Нетаньягу — «даний Богом». Дитинство майбутнього політика минуло між Ізраїлем і США: у Філадельфії, де батько викладав у коледжі, хлопця вперше почали називати Бібі. Це скорочене ім'я закріпилося за ним назавжди.

У 18 років Беньямін пішов до армії й п'ять років служив у засекреченому спецпідрозділі «Саєрет Маткаль». За плечима — Шестиденна війна, «Війна на виснаження», невдалий рейд до Йорданії за Арафатом, поранення в плече під час операції із порятунку літака «Сабена» 1972 року. Наступного року, під час війни Судного дня, він знову повернувся до лав ЦАГАЛ. Поворотним моментом стала загибель старшого брата Йонатана 1976-го в Уганді під час операції «Ентеббе». «Це був найгірший день у моєму житті... Я ніколи не забуду, як ридали мої мати й батько», — згадував Нетаньягу.

Після навчання в Гарварді та Массачусетському технологічному інституті він повернувся на державну службу: був заступником посла у Вашингтоні, а згодом чотири роки представляв Ізраїль в ООН. Там і зав'язалися його знайомства серед американської еліти — зокрема з Фредом Трампом, батьком майбутнього президента США. У 1988-му Нетаньягу став депутатом Кнесету від «Лікуд» і заступником міністра закордонних справ, а 1993 року очолив партію. Через три роки він переміг на виборах і став наймолодшим прем'єром в історії країни та першим, хто народився після 1948-го.

Перше прем'єрство виявилося недовгим — три роки, наповнені скандалами. Нетаньягу, який палко критикував «Осло», сам підписав угоду про Хеврон і меморандум Вай-Рівер з Арафатом, передавши палестинцям частину Західного берега. Поліція двічі рекомендувала висунути йому звинувачення в корупції, але справи закрили. Поразка на виборах 1999-го здавалася крахом, та вже 2009 року він повернувся на посаду прем'єра — і обіймає її досі.

На міжнародній арені Бібі балансував між Вашингтоном і Москвою. За Обами стосунки зі США загострилися аж до промови Нетаньягу в Конгресі 2015 року проти «поганої угоди» з Іраном. З Трампом натомість настала «золота ера»: визнання Єрусалиму столицею, підтримка суверенітету над Голанськими висотами та «Авраамові угоди» з ОАЕ, Бахрейном, Марокко й Суданом. З Путіним Нетаньягу зблизився через Сирію — за роки при владі він здійснив 15 візитів до Москви, а 2018-го навіть взяв участь в акції «Безсмертний полк».

Усередині країни тим часом наростала криза. Судова реформа 2022 року вивела на вулиці сотні тисяч ізраїльтян, які побачили в ній спробу обмежити Верховний суд. Від 2019 року Нетаньягу офіційно фігурує у трьох корупційних справах — хабарництво, шахрайство, зловживання довірою. Він став першим чинним прем'єром Ізраїлю з офіційними звинуваченнями, а в листопаді 2025-го звернувся до президента по помилування.

Найбільшою трагедією стало 7 жовтня 2023 року. Напад ХАМАС забрав понад 1200 життів в Ізраїлі, близько 8700 людей дістали поранення. У Газі кількість загиблих перевищила 41 700, поранених — близько 96 700, а за оцінками ООН, ще щонайменше 10 000 тіл залишаються під уламками. У листопаді 2024-го Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Нетаньягу за воєнні злочини та злочини проти людяності. Далі були другий фронт проти «Хезболли» в Лівані, введення військ у Сирію та кампанія проти Ірану, розпочата 28 лютого 2026 року разом із Трампом.

Чимало ізраїльтян переконані: ці війни — спосіб уникнути відповідальності. Розслідування журналістів про те, що ОАЕ попереджали Нетаньягу про атаку 7 жовтня, підживило теорію про навмисно допущену трагедію. Гештег #BibiKnew залишається одним із найгучніших в Ізраїлі, а парламентські вибори 27 жовтня мають дати відповідь, чи довіряє суспільство своєму прем'єру.

З Україною в Нетаньягу теж склалося непросто. Він відвідував Київ двічі — 1999-го та 2019 року. Після повномасштабного вторгнення Ізраїль засудив агресію Росії, але зброї не надав, пояснюючи це ризиком потрапляння систем до Ірану. «Мені здається, що Нетаньягу завжди прагне балансувати між Росією та Україною, навіть коли Росія допомагає Ірану», — зауважив Володимир Зеленський навесні 2026 року. У своїх мемуарах Бібі неодноразово хвалив Путіна за інтелект і рішучість, що дало Обамі підстави звинувачувати його в «путінізмі».