Декриміналізація — лише перший крок: як держава має врегулювати ринок контенту для дорослих

14 липня 2026 року за законопроєкт №15294 проголосував 231 народний депутат. Документ лише готується до другого читання, тож чинне кримінальне законодавство поки не змінилося. У публічному просторі його переважно називають законопроєктом про декриміналізацію порнографії.

Варто відділити юридичний зміст від політичних заголовків: документ не легалізує ні порнографію, ні платформи на кшталт OnlyFans. Він лише звужує сферу кримінальної відповідальності за окремі добровільні дії між повнолітніми, натомість посилюючи відповідальність за дитячу порнографію та сексуальну експлуатацію дітей. Простіше кажучи, закон відповідає лише на одне запитання — за що не каратимуть. Як після цього законно працювати, він не пояснює: ані правил ведення бізнесу, ані оподаткування, ані підтвердження повноліття учасників, ані взаємодії з банками.

Сьогодні держава перебуває у парадоксальній ситуації. З одного боку, створення й розповсюдження певного контенту може кваліфікуватися за статтею 301 Кримінального кодексу. З іншого — податкова отримує інформацію про виплати українським користувачам від іноземних цифрових платформ і вимагає декларувати ці доходи. Практика ДПС останніх років систематично визначає дохід моделей OnlyFans як іноземний, спираючись на дані міжнародного обміну податковою інформацією. Втім, Верховний суд поставив цю логіку під сумнів — у постановах від 17 червня 2026 року (справа №240/22077/25) та від 25 червня 2026 року (справа №560/9531/25) він наголосив: таких даних самих собою недостатньо для донарахувань без з'ясування інших обставин. Виходить, що держава водночас може вважати діяльність кримінально караною і вимагати податки з неї.

Окрема проблема — КВЕД. Сам по собі він не є дозволом і не визначає законності діяльності, а лише систематизує економічні процеси для статистики та адміністрування. Чинний КВЕД-2010 не має окремого виду для creator economy, а наявні коди (59.11, 74.20, 63.12) охоплюють її лише частково. Раціональніший шлях — створити технологічно нейтральний вид діяльності, наприклад «створення та комерційне поширення авторського цифрового контенту через онлайн-платформи», який згодився б і іншим учасникам creator economy.

Не менш важлива правова кваліфікація послуг. На платформах продають різні за природою речі: підписку, окремі фото чи відео, персоналізований контент, трансляції, платне спілкування, ліцензії, рекламні інтеграції. Зводити все це до одного поняття «інформаційних послуг» не варто — тут можуть бути елементи ліцензійних договорів, договорів про надання послуг чи створення твору на замовлення. Легальний бізнес потребуватиме належного оформлення: оферти, правил платформи, документів щодо авторських прав, згоди учасників, підтвердження віку, політики обробки персональних даних. Особливе значення має письмова згода всіх учасників зйомки із зазначенням обсягу дозволеного використання, строків, території, платформ і можливості її відкликати.

Податкові наслідки залежатимуть від юрисдикції платформи та моделі її роботи. Законодавство поки не визначає, що вважати доходом автора: фактично отриману винагороду чи всю суму, сплачену користувачем до утримання комісії. Від цього залежать база оподаткування, навантаження і можливість застосовувати спрощену систему. І навіть після декриміналізації автори можуть натрапляти на запити банків у межах фінансового моніторингу щодо законності діяльності та походження коштів.

Досвід Великої Британії та США показує: дозволеність контенту для дорослих не означає відсутності контролю. Там діють чіткі правила щодо захисту дітей, заборони примусу й торгівлі людьми, поширення контенту без згоди, перевірки віку, захисту персональних даних, оподаткування та фінансової звітності. Автори зазвичай платять податки за загальними правилами підприємницької діяльності або працюють як самозайняті особи.

Тож законопроєкт №15294 — лише перший крок. Якщо держава справді хоче вивести цю сферу з тіні та отримати стабільні надходження, далі потрібне комплексне регулювання: правила діяльності, оподаткування, договірне оформлення, взаємодія з банками. Інакше декриміналізація залишиться просто зміною до Кримінального кодексу. Легальний бізнес виникає не тоді, коли держава перестає карати, а тоді, коли вона встановлює зрозумілі правила роботи.