Кім Чен Ин — друг Трампа: що це означає для союзників США

Минуло понад три роки відтоді, як тодішній прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда сформулював формулу, що й досі пов'язує два віддалені регіони: «Україна сьогодні — це Східна Азія завтра». З кожним днем цей зв'язок стає дедалі відчутнішим, а загроза поширення російської агресії на Східну Азію зростає.

Північна Корея вже давно стала повноправним учасником війни Росії проти України. Раніше йшлося про поставки артилерійських снарядів та 11-тисячного контингенту в обмін на технології дронів і модифікацію балістичних ракет. Тепер же Пхеньян розгортає ракетні дивізіони, а кількість військових зросла вчетверо. Корейські робітники працюють на російських заводах з виробництва зброї, а «курорти» КНДР приймають викрадених українських дітей. Світ фактично безсилий перед країною, яка має договори про спільну оборону з Росією та Китаєм.

Найбільше від стрімкого нарощування військових спроможностей КНДР потерпають Південна Корея та Японія. Китай лише стежить, щоб Кім Чен Ин не надто активно просував ядерну зброю, а в усьому іншому Пекін, Москва і Пхеньян діють як злагоджене тріо. Росія та Китай постійно провокують Японію «патрулями», звинувачують її уряду в мілітаризації, а Північна Корея продовжує тестові запуски ракет у Японське море. Південна Корея відчуває тиск, а Росія намагається перешкодити Сеулу постачати зброю Україні.

У цьому контексті пост Трампа від 17 серпня став справжнім шоком. Він назвав Кім Чен Ина людиною, з якою має «дуже добрі стосунки», і заявив, що спільні навчання США та Південної Кореї «посилають неприйнятний і ворожий сигнал» країні, до якої він ставиться з повагою. Тепер союзники США в регіоні болісно запитують: якщо Кім Чен Ин — друг, то хто тоді вони?

Окремо Білий дім 13 серпня оголосив про мита на імпортні безпілотники та їхні компоненти — від 25 до 100%. Для Тайваню, ЄС, Японії, Південної Кореї, Швейцарії та Ліхтенштейну ставка становитиме 15%, для Британії — 10%. Це вдарить і по українських виробниках, які використовують китайські комплектуючі. Водночас Трамп схвально відгукнувся про Мекканську оборонну угоду між Туреччиною, Саудівською Аравією та Пакистаном, що змушує замислитися: чи не час Європі створювати власні оборонні союзи?

Опитування в Західній Європі показують: довіра до Китаю зростає, а до США падає. Виняток — Польща. Аналітики пов'язують це не з симпатією до китайської моделі, а з розчаруванням у політиці Вашингтона. Якою буде нова архітектура безпеки, якщо США самоусунуться, — досі незрозуміло. Час іде, а східна мудрість нагадує: навіть правильне рішення, прийняте невчасно, не дає очікуваного результату.