Міграційна криза в Сеуті: як ЄС втрачає єдність через вибори

Наприкінці липня близько 70 тисяч марокканців намагалися перетнути кордон іспанської Сеути, багато хто — вплав через вузьку протоку. Після цього 22 країни ЄС звернулися до Урсули фон дер Ляєн із проханням скликати екстрену зустріч міністрів внутрішніх справ. Але ще до її проведення Італія оголосила про тимчасове призупинення безвізового режиму з Іспанією та відновлення прикордонного контролю.

Така реакція, на думку експертів, свідчить про те, наскільки міграційні питання підривають європейську солідарність. Італійська прем'єрка Джорджа Мелоні, яка турбується про свої електоральні перспективи, очолила кампанію проти Іспанії, а публічну підтримку їй висловила данська колега Метте Фредеріксен — попри те, що Іспанія раніше підтримувала Данію в конфлікті зі США через Гренландію.

Безпосереднім каталізатором кризи стало рішення Верховного суду Іспанії у справі мігранта, якого повернули до Марокко після затримання. Суд постановив, що перетин кордону морем юридично не є тим самим, що й перетин суходолом, тому автоматичне повернення неможливе. У соцмережах це швидко інтерпретували як "відкритий кордон", і тисячі людей вирішили скористатися ситуацією.

Ситуацію ускладнила бездіяльність влади по обидва боки. У 2024 році TikTok-кампанія із закликами до переходу кордону набрала сотні тисяч переглядів, і тоді Марокко швидко відтіснило мігрантів. Цього разу запобігти масовому переходу не вдалося. Іспанські оглядачі не виключають, що марокканська влада могла бути причетна до організації цього напливу, а також політичний саботаж проти прем'єра Педро Санчеса, який перебуває під тиском із боку ультраправих у Європі та адміністрації Трампа.

Структурною причиною лишається економічна нерівність: майже 1,5 мільйона молодих марокканців не навчаються і не працюють, а ВВП на душу населення в Сеуті у п'ять разів вищий, ніж у Марокко. Європейські ультраправі партії активно використовують кризу для посилення своїх позицій напередодні виборів у Франції, Італії та Іспанії, що лише поглиблює розкол у Шенгенській зоні.