Сеута: як міграційна криза оголила тріщини в ЄС

Міграційний тиск на іспанський анклав Сеута переріс у серйозний тест для Європейського Союзу. Після спроби десятків тисяч марокканців перетнути кордон 22 держави-члени ЄС попросили Урсулу фон дер Ляєн скликати екстрену зустріч міністрів внутрішніх справ. Проте Італія випередила всіх, оголосивши про тимчасове посилення прикордонного контролю з Іспанією.

Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, яка турбується про свої електоральні перспективи, очолила кампанію проти Іспанії. Її публічно підтримала данська колега Метте Фредеріксен — попри те, що Іспанія раніше підтримувала Данію в суперечці з Трампом щодо Гренландії. Контраст із 2021 роком, коли 8 тисяч людей намагалися перетнути кордон, вражає: тоді ЄС відреагував швидко і солідарно, тепер же кілька урядів фактично звинуватили Іспанію в кризі, яку вона не створювала.

Ключовим каталізатором стало рішення Верховного суду Іспанії. Він постановив, що перетин кордону морем не є юридично еквівалентним перетину суходолом, тож мігрантів, які дісталися анклаву вплав, не можна автоматично повертати назад. У соцмережах це швидко розтиражували як «юридичну шпарину», що й підштовхнуло багатьох відчайдушних людей до спроби. Ультраправі партії одразу скористалися цим, щоб атакувати верховенство права.

Експерти вказують на три групи чинників. Окрім юридичного рішення, є й ситуативні: цього разу марокканська влада не змогла запобігти переходу, хоча у 2024 році вона відтіснила 4 500 людей після вірусної кампанії в TikTok. Деякі іспанські оглядачі навіть припускають політичний саботаж проти прем'єра Педро Санчеса, який перебуває під тиском і в Іспанії, і в Європі, і з боку адміністрації Трампа. Структурний чинник — майже 1,5 мільйона молодих марокканців не навчаються й не працюють, а ВВП на душу населення в Сеуті вп'ятеро вищий, ніж у Марокко.

Криза показала: коли міграційний тиск стикається з виборами, європейська єдність швидко поступається короткостроковим інтересам. Напередодні виборів у Франції, Італії та Іспанії спокуса посилювати антиімміграційну риторику лише зростатиме. І поки що головним бенефіціаром цього є ультраправі партії Європи.